Було запропоновано приєднати цю статтю або розділ до Актор, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з квітня 2014. |
Робота над роллю — діяльність актора спрямована на передачі ролі якнайкраще.
Створення образу
Образ — це характер, сукупність психофізичних якостей героя. Першим етапом створення образу є зародження першообразу.
Першообраз (процес запліднення, як у жінки) — ідеальна модель (ембріон). Жінка ототожнюється з немовлям, як і актор з образом, проте, не можна ототожнюватися з тим, чого немає (образ має бути точним). Змальований автором герой створюється у нашій уяві (він мій — я автор) і потім, ототожнюючись, ми співчуваємо йому (ми ототожнюємось не з персонажем, який подав нам автор, а з образом, створеним у власній уяві). Читання за столом — умоглядний аналіз. На сцені — дійовий аналіз (за К. С. Станіславським). Дія завжди пов'язана з аналізом. Після пізнання в дії відбувається процес втілення.
Під час читання за столом ми схоплюємо сутність образу, на сцені — шукаємо оболонку, а шукаючи оболонку — втілюємо дію (встановлюються умовні рефлекси). Координатором (організатором) цього процесу, за законами лінійної логіки, є центр свідомості. Основною помилкою студентів акторських факультетів є думка про те, що всю роботу за них вже зробив автор. Тому студенти одразу ж переходять до процесу перевтілення, не зробивши аналізу, шукають виразність, відкидаючи органіку і психологічну логіку. В результаті вдається лише трохи виправдати текст.
Коли студенти відчувають відсутність психологічної правди (яка є в житті і має бути на сцені) та конфлікту, вони змушені знову повернутися до застільного періоду, оскільки і драма і комедія — це конфлікт.
Конфлікт — це протиставлення у вигляді психологічного вибору. Головне, під час застільного періоду, — схопити сутність образу. Без цього не можна виходити на сцену. Все буде формальним, пустим, фізичні завдання не будуть виправдані. Швидкість створення образу залежить від таланту, від уяви актора. Проте, зараз розглядається загальний органічний шлях, який є спільним і для музикантів, і для художників, і для акторів, — проникнення, зародження, формування і втілення образу.
Природа і принципи перевтілення
Перший етап перевтілення (переходу) мимоволі пов'язаний із зародженням першообразу, в результаті контакту актора з роллю, — період запліднення, зародження цього першообразу. Другий етап — формування. Коли образ вже створений, відбувається спостереження за ним, в результаті, він розквітає всередині актора. Уява і фантазія сприяють цьому процесу, формують образ, комбінують його, уточнюючи до такої міри, що він, досягаючи повного розквіту, починає духмяніти і спонукає актора до вираження. Сонцем для квітки, без якого ріст неможливий, слугує саме фантазія, витвір уяви («Цветы фантазии восточной рассыпь на северных снегах» — написав А. С. Пушкін у листі до друга). Тепер ця фантастична квітка, яка зросла на ґрунті уяви, потребує вираження (втілення). Уява — це ґрунт, який постачає елементи для духовного росту образу. Але без енергії уваги, без осяяння (інтуїції, натхнення, а це і є сонце — чиста енергія) ріст квітки та його цвітіння неможливе.
Уява слугує постачальником матеріалу із свідомості, як основи. І в цей момент цілісна увага, інтуїтивне осяяння, прозріння дає змогу цвітінню (розкриттю та виділенню сутності — аромату).
Лише після того, як цей образ вирощено та сформовано всередині актора, його можна втілювати внутрішньо. Це — третій етап — період втілення. Саме для нього використовуються всі елементи фізики актора, щоб передати образ і розкрити сутність, яку глядач забере з собою. Аромат — це квінтесенція, сутність квітки, він тримається дуже довго. Будь-який духовний образ має мати духовний аромат.
Принципи на кожному етапі перевтілення
Основний принцип зародження цілісного образу — цілісне сприйняття, тотальний контакт. Тільки за умови тотального контакту зароджуються діти. Те саме і в сфері духовній.
На другому етапі — формування, росту, екзистенційного розквіту, переходу, акторське «Я» («Его», психологічна, динамічна сутність, яка працює на всіх рівнях, фокус, центр свідомості. «Я» — це повна сукупність людини, її егоцентричний центр) закохавшись в цей породжений образ, починає ототожнюватись (принцип ототожнення).
В основі втілення (третій етап) лежить принцип наслідування. Актор наслідує свій образ на зовнішньому рівні, оскільки внутрішньо він вже бачить як має бути. Процес наслідування зовнішньої поведінки героя відбувається органічно, як в житті, тому що психологічно актор вже ототожнився з образом, він вже і є образ.
Джерела
К. С. Станиславский «Робота актора над роллю»
М. А. Чехов « О технике актера»
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (вересень 2011) |