Роберт Клермон (фр. Robert de Clermont; бл. 1256 — 7 лютого 1317) — граф Клермон-ан-Бовезі, граф-співправитель Шароле, сеньйор-співправитель Бурбону та Сен-Жусту, королівський камергер. Засновник династії Бурбон.
| Роберт | |
|---|---|
| фр. Robert du Clermont | |
| Народився | 1256 |
| Помер | 7 лютого 1317 |
| Поховання | Couvent des Jacobins de la rue Saint-Honoréd |
| Країна | Франція |
| Знання мов | французька |
| Титул | принц |
| Рід | Капетинги і Бурбони |
| Батько | Людовик IX |
| Мати | Маргарита Прованська |
| Брати, сестри | Agnes of France, Duchess of Burgundyd, Isabella of France, Queen of Navarred, Blanche of France, Infanta of Castiled, Margaret of France, Duchess of Brabantd, Blanche de Franced, John of Franced, Філіп III Сміливий, Louis of Franced, John Tristan, Count of Valoisd і Peter, Count of Perche and Alençond |
| У шлюбі з | Beatrice of Burgundy, Lady of Bourbond |
| Діти | Людовик I (герцог Бурбон), Blanche de Clermontd, John of Charolaisd, Marie de Clermontd, Pierre de Clermontd і Marguerite de Clermontd |
| | |
|
Життєпис Редагувати
Походив з династії Капетингів. Шостий син Людовика IX (короля Франції) та його дружини Маргарити Прованської. Народився близько 1256 року. У 1269 році отримав в якості апанажу графство Клермон-ан-Бовези і сеньйорії Крейл-сюр-Уаз й Сассо-ле-Гран.
У 1270 році він був заручений з Марією, дочкою і спадкоємицею Гвідо IV (віконта Ліможу). Втім 1272 року одружився з Беатрисою, спадкоємицею графства Шароле та сеньйорії Бурбон. В 1279 році під час лицарського турніру в Парижі отримав ушкодження голови, внаслідок чого залишався душевно хворим до кінця життя. Внаслідок цього не брав активної участі у політичному житті. 1283 року визнаний спадкоємцем сеньйорії Бурбон. 1287 року став співправителем своєї дружини в графстві Шароле та сеньорії Бурбон.
З часом психічні напади стали ставати все частіше. Втім в часи просвітлення брав участь в засіданнях королівської ради. В 1316 році після смерті Людовика X підтримав іншого небожа Філіппа (графа Пуатьє) як регента королівства. Помер Роберт 7 лютого 1317 року. Його володіння успадкував старший син Людовик.
Сім'я Редагувати
Дружина Редагувати
- Беатриса (сеньйора Бурбону) (1257 — 1 жовтня 1310) — графиня Шароле, сеньйора Бурбону та Сен-Жусту. Дочка Іоанна I (графа Шароле) та його дружини Агнеси (сеньйори Бурбону). Вийшла заміж за Роберта в 1272 році.
Діти Редагувати
- Людовик (1279 — 22 січня 1341) — 1-й герцог Бурбону.
- Бланка (1281 — 1304) — дружина Роберта VII, графа Овернь і Булонь.
- Іоанн (1283 — 1316) — граф Шароле.
- Марія (1285 — 17 травня 1372) — абатиса Пуассі.
- П'єр (1287 — 1330) — архідиякон Паризький.
- Маргарита (1289 — 4 лютого 1309) — дружина Іоанна I (маркграфа Намюру). Померла через півроку після весілля.
Джерела Редагувати
- Keen, Maurice (1984). «The Rise of the Tournament». Chivalry. Yale University Press. pp. 87. ISBN 0-300-03360-5.
- Louis Carolus-Barré, " Robert de France, sixième fils de saint Louis, comte de Clermont-en-Beauvaisis et sire de Bourbonnais (1256—1318) ", dans Autour du donjon de Clermont, témoin de l'histoire (Colloque de Clermont, 1987), Beauvais, Groupe d'étude des monuments et œuvres d'art de l'Oise et du Beauvaisis, 1989, p. 42-64
- British Museum person-institution thesaurus
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- Foundation for Medieval Genealogy