Рауль II де Вермандуа (фр. Raoul II de Vermandois, також Роланд, Рудольф; 1145 — 17 червня 1167) — граф Вермандуа і Валуа з 1160 року. Мав прізвиська Молодший (фр. le Jeune) та Прокажений (фр. le Lépreux).
| Рауль II де Вермандуа | |
|---|---|
| Народився | 1145 |
| Помер | 17 червня 1167 ·проказа |
| Поховання | Longpont Abbeyd |
| Країна | Франція |
| Діяльність | аристократ |
| Знання мов | французька |
| Титул | граф Вермандуа |
| Термін | 1160—1167 роки |
| Попередник | Гуго II де Вермандуа |
| Наступник | Філіпп I Ельзаський |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | 2-й дім де Вермандуа (Капетинги) |
| Батько | Рауль I Хоробрий |
| Мати | Петронілла Аквітанська |
| Брати, сестри | Eleanor, Countess of Vermandoisd, Elisabeth, Countess of Vermandoisd і Felix of Valoisd |
| У шлюбі з | Маргарита I Ельзаська, графиня Фландрії |
| | |
|
Біографія Редагувати
Рауль був молодшим сином графа Рауля I Хороброго, сенешаля і регента Франції і його другої дружини, Петронілли Аквітанської, сестри французької королеви Елеонори Аквітанської, дружини короля Франції Людовика VII. Вже після смерті Рауля I, єдинокровний брат Рауля II Гуго (Фелікс) II, який успадкував титули і землі Вермандуа і Валуа, відмовився від мирського життя і пішов у монастир. Внаслідок цього Рауль отримав графський титул, до цього часу він одружився з Маргаритою, дочкою графа Фландрії Тьєррі Ельзаського.
1163 року Рауль II захворів на проказу. До цього моменту у нього не було дітей. Шлюб з Маргаритою був розірваний, визнаний не доконаним, і коли через чотири роки Рауль помер — рід графів Вермандуа в чоловічій лінії практично припинився (не рахуючи Гуго II, який прийняв постриг під іменем Фелікс і помер у монастирі під Парижем в 1212 році). Рауль ІІ був похований у абатстві містечка Лонпон в Пікардії.
Спадкоємицею Рауля II стала його сестра Єлизавета, яка була дружиною Філіппа I Ельзаського, брата Маргарити. У 1167 році Філіпп від імені своєї дружини вступив у володіння графствами Вермандуа і Валуа, а в наступному, 1168 році успадкував і графство Фландрію.
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Louis Duval-Arnould Les dernières années du comte lépreux Raoul de Vermandois (v. 1147—1167…) et la dévolution de ses provinces à Philippe d'Alsace (fr-FR) // Bibliothèque de l'école des chartes. — T. 142, 1. — p. 81–92.
- M. Fouquier-Cholet, Histoire des Comtes héréditaires du Vermandois, Saint-Quentin, 1832. (фр.)