Радіокерування

Радіокерування — способи та засоби дистанційного керування об'єктами з використанням радіосигналів. Апаратура радіокерування складається із передавача, котрий знаходиться у оператора та розміщених на керованому об'єкті приймача і виконавчих механізмів. Для передавання команд керування як правило застосовують їх кодування, модуляцію носійної т. і. з метою захисту сигналів керування від дій природних, штучних, в тому числі організованих завад. Відповідно в радіоприймачі керованого об'єкта здійснюється селекція, підсилення, демодуляція та декодування сигналів керування з подальшим розподілом до виконавчих (привідних) механізмів. Радіокеровані пристрої використовуються в наукових дослідженнях, промисловості, збройних силах, іграшках т.і.

Радіокерована модель вантажного літака X-33 який бере участь в дослідженнях NASA

Історія

Радіокерований модуль, встановлений на лінкор «USS Айова» (1921)

25 березня 1898 року в Одесі прочитав лекцію з радіокерування та вперше у світі продемонстрував радіокеровані об'єкти видатний український вчений Микола Дмитрович Пильчиков. У вересні 1898 році на електричній виставці у Медісон-сквер-гарден американський винахідник Нікола Тесла вперше в Америці продемонстрував невеликий електричний човен, що був керований радіом. Тесла назвав цей човен телеавтомат та отримав патент США на свій винахід 8 листопада 1898 року.

Деякі автори^:276—278 вважають Джона Гейса Геммонда молодшого^[en] засновником галузі радіокерування, який виконував експерименти будучи учнем Томаса Едісона у віці двадцяти років (1908 р.). Геммонд був близьким другом Тесли і вони проводили експерименти разом в його лабораторії, що знаходилась в його помісті. Він багато чому навчився в Тесли. 1903, іспанський інженер Леонардо Торрес і Кеведо^[en] у французькій академії наук представив свій пристрій «Телекіно (Telekino)», і отримав патент у Франції, Іспанії, Великій Британії і Сполучених Штатах.^:97 У 1904 році паровий катер Кажан, який розробив винахідник Джек Кітчен і який проходив випробування на озері Віндермір, контролювався експериментальною системою радіокерування.

Радіокеровані моделі

Військове застосування

У промисловості

Див. також

• Пильчиков Микола Дмитрович
• Керування
• Дистанційне керування
• Пристрій дистанційного керування
• Апаратура радіокерування моделями

Джерела

1. В.О. Бичковський, Ю.Ю. Реутська. Ентропійний аналіз процесу радіокерування рухомими об’єктами. Архів оригіналу за 12 серпня 2018. 
2. ДСТУ 2940—94 Системи оброблення інформації. Керування процесами оброблення даних. Терміни та визначення. 
3. Терлак З. (2012). До відмінювання запозичених іменників на -о в сучасній українській мові. Вісник Львівського університету: журнал. Серія філологічна (57). с. 6. ISSN 2078-5534. 
4. Tapan K. Sarkar (2006). History of wireless. John Wiley and Sons. ISBN 0-471-71814-9.