П'ятирічки Південної Кореї

П'ятирічки Південної Кореї (경제사회발전 5개년계획) - п'ятирічні плани економічного розвитку Південної Кореї, які розроблялися і контролювалися на державному рівні у 1962 - 1996 рр.

Історія

В 1961 році генерал Пак Чон Хі повалив режим прем'єр-міністра країни Чан Мена. Головним напрямком його дій в економічній сфері було перетворення країни з відсталої аграрної в сучасну індустріальну. Починаючи з його правління економіка Південної Кореї переживала бурхливе зростання.

Адміністрація Пак Чон Хі вирішила, що в економічному розвитку ключову роль має відігравати централізоване управління. Сформована в результаті заходів уряду структура економіки включала елементи як інтервенціонізм, так і вільної торгівлі. Саме під час правління генерала Пака в країні з'явилися чеболі - великі приватні конгломерати, що займаються різною діяльністю. Так, уряд зберіг за собою залізниці, джерела електроенергії, водопостачання, автодороги і порти.

Була проведена масштабна націоналізація. Вся банківської система перейшла під контроль держави. Був проведений ряд заходів, покликаних поліпшити становище в аграрному секторі (в 1961 році селянство становило 58% населення). Так, уряд звільнив селян від виплат боргів по банківським відсоткам, прийняв програму стабілізації цін на сільськогосподарську продукцію, збільшив відсоток виплат по банківським вкладами, що так само стимулювало приплив в банки вільних коштів і полегшило отримання кредитів, були прийняті і інші подібні заходи.

Головними економічними цілями уряду Пак Чон Хі було посилення ключових галузей промисловості, зменшення безробіття і розробка ефективніших управлінських методик. Були спрямовані заходи на збільшення рівня експорту, що означало посилення конкурентоспроможності південнокорейських товарів і продуктивності праці. Ключовими галузями промисловості були визнані електроніка, кораблебудування і автомобільна промисловість. Уряд всіляко заохочував відкриття нових виробництв в цих галузях.

В результаті цих заходів зростання промислового виробництва становив 25% на рік, причому в середині 1970-х років темпи збільшилися до 45% на рік.

П'ятирічки

Економічна програма Південної Кореї стала базуватися на п'ятирічних економічних планах починаючи з 1960-х років.

Перша п'ятирічка (1962-1966)

Перший п'ятирічний економічний план (1962-1966) був розроблений - вищим органом управління Південної Кореї в 1961-1963 роках.

Перший план включав початкові кроки на шляху побудови ефективної промисловості. Був зроблений акцент на розвиток таких галузей, як виробництво електроенергії, мінеральних добрив, нафтохімічна промисловість, цементна промисловість.

Друга п'ятирічка (1967-1971)

Другий п'ятирічний план (1967 - 1971) передбачав модернізацію промисловості та розвиток насамперед галузей, здатних виробляти продукцію, що до цього імпортувати: виробництво сталі, машинобудування, хімічну промисловість.

Третя п'ятирічка (1972-1976)

Третя п'ятирічка (1972-1976) ознаменувалася бурхливим розвитком експортно-орієнтованої економіки, перш за все важкої і хімічної промисловості, в тому числі машинобудування, електроніки, кораблебудування і нафтопереробки.

Четверта п'ятирічка (1977-1981)

У четверту п'ятирічку (1977-1981) країна стала виробляти продукцію, конкурентоспроможну на світових ринках. Стратегічні напрямки включали наукоємні високотехнологічні галузі: машинобудування, електроніку і кораблебудування, хімічну промисловість. В результаті важка і хімічна промисловість зросли на 51,8% в 1981 році, частка експорту у виробництві збільшилася до 45,3%.

П'ята п'ятирічка (1982-1986)

Під час , президентом Республіки Корея став Чон Ду Хван, соратник генерала Пак Чон Хі, який визначив дві основні мети в соціально-економічній сфері: 1) перетворення Республіки Корея в «суспільство справедливості» і 2) побудова «демократичної і процвітаючої держави». Метою економічного розвитку став добробут народу. Тому п'ятирічка 1982-1986 рр. іменувалася «П'ятий п'ятирічний план економічного і соціального розвитку». Однією з основних завдань нового п'ятирічного плану стало поліпшення якості життя народу, а також стабілізація економіки, на відміну від колишніх п'ятирічок з їх орієнтацією на зростання показників виробництва. У той же час, зростання економічних показників в цей час було співрозмірно з економічним зростанням попередніх п'ятирічок. Щорічний приріст ВВП в П'яту п'ятирічку становив 7,5%. За роки П'ятої п'ятирічки вдалося домогтися скорочення зростання цін на споживчі товари до рівня 3,5% на рік, а зовнішньоторговельний баланс країни вперше за всю її історію став практично бездефіцитним. У 1982 р обсяг експорту та імпорту склав 21,85 і 24,25 млрд доларів, а в 1986 р - 34,72 і 31,58 млрд доларів відповідно. Південній Кореї вдалося домогтися середнього щорічного зростання обсягів експорту в 10,2%, причому половину його склала продукція важкої і хімічної промисловості. До 1986 державний борг Республіки Корея скоротився на 2,3 млрд доларів у порівнянні з попереднім роком і склав 44,5 млрд доларів.

Шоста п'ятирічка (1987-1991)

Основними цілями шостий п'ятирічки були визначені завдання стабілізаційного характеру, тобто закріплення і розвиток результатів попередніх економічних досягнень. Крім того, йшлося про необхідність зміцнення економічної самостійності та стабільності країни, підвищення суспільного добробуту і гармонії. План також ставив завдання надання більшої свободи економічної діяльності і активнішого виходу на зовнішній ринок. З іншого боку, передбачалося надавати допомогу тим галузям економіки, які відчували труднощі, перш за все в сфері конкурентоспроможності товарів.

Завдання Шостого п'ятирічного плану були в цілому перевиконано: при запланованому темпі зростання ВВП в 8,2% Південній Кореї вдалося досягти рівня в 9,8%.

Сьома п'ятирічка (1992-1996)

Сьомий п'ятирічний план був реалізований під час президентства , але розроблявся при колишньому президенті Ро Де У. Основні цілями цього плану були: поліпшення і стабілізація досягнутих результатів і вирівнювання непропорційних елементів економіки. Конкретними завданнями були визначені: підвищення рівня конкурентоспроможності південнокорейських товарів на світовому ринку, ролі Республіки Корея в світовій економічній системі, ролі громадських економічних інститутів (при збереженні пріоритету у розвитку ринкової економіки) і підвищення якісного рівня добробуту південнокорейських громадян. Рівень приросту ВНП був визначений в 7%.

Як і в період П'ятої Республіки, в економічному розвитку країни Ро Де У акцентував увагу на підвищенні ролі фінансово-промислових корпорацій чеболь. Так, в 1989 р на 50 найбільших південнокорейських чеболів доводилося 73,4% всього товарообігу, а частка 30 найбільших чеболів в хімічній і важкій промисловості стала складати близько 49%.

Примітки

1. [ Син Хён Хвак, Южная Корея: нелегкий путь к процветанию, Проблемы Дальнего Востока, 1990]

Література

• Park, P.H.,2000 "A Reflection on the East Asian Development Model: Comparison of the South Korean and Taiwanese Experiences," Thailand, Japan, and the East Asian Development Model, edited by Frank-Jurgen Richter, pages 141-168