Піфон або Пітон (дав.-гр. Πύθων від πύθω «гноїти») - у давньогрецькій міфології дракон, який охороняв вхід до місця віщування Дельфійського оракула до заняття його Аполлоном і вважався сином Геї (варіант - Гери). За іншою версією сам Пітон давав пророцтва ще до Аполлона.
| Піфон | |
|---|---|
| Мати | Гея |
|
Дев'ятьма кільцями Піфон обвив понад хмари гору Парнас , або сім разів обгорнув Дельфи . Вбиваючи його (на зображенні), Аполлон випустив, за різними версіями, 100 або 1000 стріл . Після вбивства чудовиська Аполлон очистився у водах Пенея в Темпейській долині, куди на свято відправляли священне посольство, щоб нарубати гілок лавра . Аполлон поклав кістки Піфона в триніжок і встановив Піфійські ігри .
Коли дракон зогнив (піфестай), місту дали назву Пітон . За іншими розповідями, він зогнив в області Локрі, тому Локрі звуть пахучими .
За вбивство Гея хотіла скинути Аполлона в Тартар . Для спокутування Аполлон мусив 8 років залишатися у вигнанні для умилостивлення гніву Геї. Це згадувалося в Дельфах різними священними обрядами і процесіями.
На кожен дев'ятий рік в Дельфах відзначали свято Септерій . Нащадками Піфона були змії, що жили в священному гаю Аполлона в Епірі .
Самі Дельфи називаються в Іліаді Піфо; навпаки, Пітон називається іноді Дельфін (або Дельфіном) . Таке ім'я носить дракон в Дельфах, убитий Аполлоном, у Аполлонія Родоського і Нонна . Він став сузір'ям .
За Меандром і Каллімахом, в Дельфах жила дракониця на ймення Дельфіна.
За евгемерістичною версією, Пітон - син Крія, царя Евбеї, розбійник, що грабував святилище бога. Збирався піти походом на Дельфи. Пророчиця Фемоноя передрекла, що Аполлон вразить його стрілою . За тлумачення Ефори, це чоловік, якого звали Драконом, а його хатину спали дельфійці . За тлумаченням Антипатра з Тарсу, міф розповідає про те, що сонячні промені знищили шкідливі випаровування у вогкій місцевості .
Див. також Редагувати
- Аполлон, що вбиває ящірку
Література Редагувати
- Fontenrose J.Python: A study of Delphic Myth nad its Origins. Berkeley; L.A. 1959.
Примітки Редагувати
- Міфи народів світу. М., 1991-92. У 2 т. Т.2. С.316; Псевдо-Аполлодор. Міфологічна бібліотека IV 4, 1; Павсаній. Опис Еллади X 6, 5-6; Дивіться Клавдіан. Проти Руфіна I Вступ. 1-14.
- Овідій. Метаморфози I 438; Гигин. Міфи. Введення 34
- ↑ Гигин. Міфи 140
- Каллімах. Гімни IV 93
- Стацій. Фіваїді I 564
- Сімонід, фр.26 Бергк = Юліан / / Лосєв А. Ф. Міфологія греків і римлян. М., 1996. С.415, 593
- Овідій. Метаморфози I 443
- Еліан. Строкаті розповіді III 1
- Гімни Гомера II 192-196
- Плутарх. Грецькі питання 15
- Схолії до Есхілу / / Лосєв А. Ф. Міфологія греків і римлян. М., 1996. С.359
- Плутарх. Грецькі питання 12
- Еліан. Про природу тварин XI 2 / / Лосєв А. Ф. Міфологія греків і римлян. М., 1996. С.571
- Міфи народів світу. М., 1991-92. У 2 т. Т.1. С.364
- Аполлоній Родоський. Аргонавтика II 700; Нонн. Діяння Діоніса XIII 28
- Нонн. Діяння Діоніса XXIII 288
- Схолії до Аполлонію Родосскому. Аргонавтика II 706 / / Лосєв А. Ф. Міфологія греків і римлян. М., 1996. С.414
- Павсаній. Опис Еллади X 6, 6-7
- Страбон. Географія IX 3, 12 (стр.422)
- Лосєв А. Ф. Міфологія греків і римлян. М., 1996. С.396