Піща́не — село в Україні, в Золотоніському районі Черкаської області, центр Піщанської сільської громади.
село Піщане | |||
---|---|---|---|
| |||
Околиця села поблизу автошляху Н08 | |||
Країна | Україна | ||
Область | Черкаська область | ||
Район | Золотоніський | ||
Громада | Піщанська сільська громада | ||
Облікова картка | Піщане | ||
Основні дані | |||
Перша згадка | третя чверть XII століття | ||
Населення | 3827 (на 2001 рік) | ||
Поштовий індекс | 19723 | ||
Телефонний код | +380 4737 | ||
Географічні дані | |||
Географічні координати | 49°44′47″ пн. ш. 31°50′40″ сх. д. / 49.74639° пн. ш. 31.84444° сх. д.Координати: 49°44′47″ пн. ш. 31°50′40″ сх. д. / 49.74639° пн. ш. 31.84444° сх. д. | ||
Середня висота над рівнем моря | 93 м | ||
Водойми | р. Супій | ||
Відстань до обласного центру | 37,3 (фізична) км | ||
Відстань до районного центру | 16 км | ||
Найближча залізнична станція | Золотоноша-I | ||
Відстань до залізничної станції | 18 км | ||
Місцева влада | |||
Адреса ради | с. Піщане, вул. Шеремета Руслана, 98а | ||
Вебсторінка | https://pischane-silrada.gov.ua/ | ||
Сільський голова | Семенюта Руслан Святославович | ||
Карта | |||
Піщане | |||
Піщане | |||
Мапа | |||
Піщане у Вікісховищі |
Село розташоване обабіч річки Супій за 16 км від районного центру — міста Золотоноша і за 18 км від залізничної станції Золотоноша, на автошляху Н08.
Населення
За даними перепису 2001 року населення села становило 3827 осіб.
Мовний склад
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року:
Мова | Чисельність, осіб | Доля |
---|---|---|
Українська | 3 724 | 97,31 % |
Російська | 89 | 2,33 % |
Інше | 14 | 0,36 % |
Разом | 3 827 | 100,00 % |
Історія
Археологія та давня історія
Ще на початку XX століття в окрузі налічувалося близько 40 курганів різних часів. В одному з них знайдено останки людини, яка, імовірно, загинула від стріли з бронзовим наконечником скіфського типу IV—III століть до н. е.
Улітку 1960 року робітник Гельмязівського торфопідприємства В. І. Кожух знайшов поблизу с. Піщане в торфі бронзовий лутерій (тазоподібна посудина) і передав його до Переяслав-Хмельницького історичного музею. Наступного, 1961 року одного травневого дня комбайнер (працівник торфорозробки) А. В. Михальчук на відстані 150 м від попередньої знахідки виявив ще 14 бронзових посудин. Його колега І. П. Брус поруч виявив залишки дерев'яного човна. А. В. Михальчук повідомив про знахідку до Київського державного історичного музею. Працівники музею (зокрема, Людмила Миколаївна Романюк) двічі виїжджали на місце знахідки і здійснили її науковий опис. До того часу дві посудини (амфора та лутерій) були передані до Черкаського обласного краєзнавчого музею. Врешті, зважаючі на важливість знахідки, всі предмети було передано до Києва на виконання постанови Міністерства культури УРСР. Склад знахідки: 3 амфори для збереження вина; 5 гідрій — посудин для води; 1 стамнос (посудина для змішування води та вина); 2 сітули («відра» для води); 3 лутерії, які ймовірно використовували для миття рук перед вживанням вина; 1 кратер — посудина, з якої черпали розмішане з водою вино. Виявлені посудини датовані кінцем VI — початком V століття до н. е. Ця знахідка свідчить про культурні й торговельні зв'язки між прадавнім слов'янським населенням краю і давньогрецькими містами, які здійснювали водним шляхом по Дніпру. З човном знайдено залишки скелета молодого чоловіка середземноморського антропологічного типу. Існує думка, що розташування бронзових предметів вказує на їх знаходження в другому човні, який не зберігся.
Знахідці присвячена поема Ліни Костенко «Скіфська одісея».
Літописний Пісочен
Заснування населеного пункту пов'язують з давньоруським літописним містечком Пісочен. У літописі Нестора згадується, що містечко Песочен закладено князем Олегом на початку X століття — приблизно в 907 році. Для успішної боротьби зі степовиками на кордонах держави створювалися укріплені міста і містечка, і одним з них був Песочен, що виник на піщаному острові серед боліт — звідси й назва. 1092 року половці напали на Київщину під час великої літньої посухи і здобули Пісочен, Переволоку і Прилуки, спустошили багато сіл. Під 1169 роком в Іпатіївському літописі повідомляється також про сторожове містечко. Зручне географічне розташування на перетині водного та сухопутного шляхів обумовило статус Піщаного з початку його існування як стратегічного пункту на південних кордонах давньоруської держави. 1239 року монголо-татари обложили і знищили Пісочен.
Рання історія села
Наприкінці 16 століття містечко уже згадується як Піщана або Піщане. 1604 року переяславські слуги князів Острозьких учинили напад на містечко, пограбували людей, забрали їх худобу. У середині XVII століття Піщане — один з укріплених пунктів Наддніпрянщини. На карті французького інженера та картографа Боплана позначено як містечко. У 1649 році Піщане — центр Піщанської сотні Черкаського полку. Після Переяславської ради 1654 року піщанці з доброго дива склали присягу на вірність Московській державі. 1667 року Піщанська сотня ввійшла до складу Переяславського полку. На той час це було незначне містечко в якому майже єдиними промислом було млинарство. Піщанці зазнавали багато лиха від частих набігів кримських татар. Так, Піщане було пограбовано татарами в 1671 та 1678 роках. В 1678 році Білгородська орда підійшла до Піщаного. У бою козаки взяли кілька полонених. Тільки з 1692 року, коли татар було розбито Переяславським полком, у якому була й Піщанська козацька сотня, припинилися татарські набіги і Піщане втратило своє оборонне значення. Укріплення занепадало, вал обсипався, а брама поламалась.
18 століття
У 1729—1731 роках 22 козацькі двори у Піщаному були закріплені за гетьманом. Козаки, крім несення військової служби, виконували численні повинності: давали підводи на різноманітні потреби, сплачували місячні «датки» на утримання компанійців. Старшинська верхівка прибрала до рук найкращі землі, греблі та млини. Наприклад священник, сотник і писар завели собі власні хутори. 1764 року один водяний млин належав сотенному писарю Мелецькому й обозному компанійського полку С. Гайворонському, другий кантакузенським маєтностям. Багаті козаки одержували чималі прибутки з промислів і торгівлі. Піщанський сотник (1710-1732) Семен Кандиба, маючи ґуральню, збував вино навіть у Василькові.
1767 року налічували 167 дворів і 12 бездвірних хат, або 392 родини чи 1166 чоловік. З них виборні становили 66 дворів, на кожний з яких пересічно перепадало 7,7 вола, 5,2 коня і 44 дні оранки, у підпомічників — 2,7 вола, 0,7 коня, 17 днів оранки. У 1767—1768 роках було 179 бездвірних хат посполитих та підсусідків. Піддані вдови піщанського сотника С. Кандиби відбували 2 дні панщини на тиждень. Тожі ж, зі створенням поштової лінії Київ—Кременчук, у Піщаному відкрилася .
Не пізніше 1779 року у селі була церква.
У 1781 році містечко налічувало 535 хат з населенням 1430 мешканців. Цього ж року Піщане ввійшло до Гельмязівської волості.
Село є на мапі 1787 року.
У різний час у селі були церкви: Богоявленська та Воскресіння Господнього чи Воскресіння Господнього та Троїцька.
19 століття
1834 року тут проживало 1149 козаків і 72 державних селян, з них 10 ремісників. Працював 31 млин, набуло розвитку чумацтво.
У другій половині XIX століття село було волосним центром. Після скасування кріпосницького права в 1861 році більшістю землі в Піщаному володіло 5 сімей дворян та 80 заможних господарств. У 1865 році в Піщаному відкрито парафіяльну школу, у 1872 — земську, у 1878 — міністерське училище. У 1885 році з 3544 жителів лише 211 вміли читати й писати.
За даними 1859 року у власницькому і козацькому містечку Золотоніського повіту Полтавської губернії, мешкало 3254 особи (1601 чоловічої статі та 1653 — жіночої), налічувалось 460 дворових господарств, існували 2 православні церкви та поштова станція.
За подвірним переписом 1885 року, на 954 господарства припадало 4276 десятин орної землі та 827 десятин сінокосу. 14 господарств зовсім не мали землі, 403 — від 1 до 3 десятин. 453 селянина орендували 1613 десятин орної землі, 337 господарств обробляли землю своєю худобою, 150 найманою, 227 супрягою[].
Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому містечку, центрі Піщанської волості, мешкало 3544 осіб, налічувалось 752 дворових господарства, існували 2 православні церкви, школа, поштова станція, 5 постоялих будинків, 5 лавок, 105 вітряних млинів, 2 маслобійних і цегельний заводи.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 5321 особи (2628 чоловічої статі та 2693 — жіночої), з яких 4403 — православної віри.
20—21 століття
У 1901 році повітовим земством відкрито медичну амбулаторію. За переписом 1910 року з 996 господарств 37 були безземельні, тоді як дворянин Михайло Петрович Кандиба володів 100 десятинами землі, паровим млином і ґуральнею,а в 1933 помер в селі від голоду. Як і раніше, біднота користувалася примітивним . Вона мала лише 47 плугів. У господарствах хазяйновитих працювало 7 сівалок, 12 кінних та 1 парова молотарки. Крім того, заможні козаки володіли 98 вітряками, 7 кузнями, 3 олійницями, 2 паровими млинами, дрібними промисловими підприємствами, 9 крамницями. У селі було 7 шинків. Злидні гнали з рідного села, 86 піщанців ходили на заробітки, 43 родини не мали своїх домівок і бідували в чужих хатах. Частина населення жила з ремесла. Так, за переписом 1910 року тут було 34 теслярі, 33 кравці, 13 шевців, 9 столярів, 23 ткачі, 11 візників, 8 ковалів.
На 1 січня 1915 року в Піщанській школі навчалося 103 хлопчики та 14 дівчаток. Сільська бібліотека мала 204 книжки.
У 1922 році в Піщаному проживало 7135 осіб і налічувалося 1434 садиби, почала працювати волосна дільнична лікарня.
З 1923 по 1929 рік Піщане було районним центром. У 1927 році відкрито сільбуд — клуб, де працювала бібліотека, гуртки художньої самодіяльності, демонструвалося «німе» кіно.
У 1928 році створено три ТСОЗи (товариства спільного обробітку землі): на Замісті головою ТСОЗу був Бонь Семен Григорович, на Загреблі — Шкарупа Григорій Пальтович, на Новоселиці — Дахно Василь Федорович. ТСОЗи працювали вкрай погано, неефективно. Наприкінці 1929 року, виконуючи рішення XV з'їзду ВКП(б), у селі розпочалася колективізація, що проходила в гострій боротьбі. Багато селян не мирилося з тим, що нажите тяжкою працею добро треба було віддати. Радянська влада швидко розправилася з бунтарями, виславши їх до Сибіру.
У Піщані було створено три колгоспи: на Замісті — імені Шевченка (голова Чмир Семен Трифонович), на Загреблі — «Нове Життя» (голова Войцюх, а на другий рік Кононенко Макар Миронович), на Новоселиці — імені Ілліча (голова Соломаха Митрофан Іванович). У 1932 році колгоспи ледве виконали державне замовлення з хлібоздачі, та надійшло розпорядження «згори» ще доздавати хліб. Розпочався голод. У 1933 році, за свідченням волосного писаря Дахна Михайла Карповича, померло від голоду 1650 осіб.
У 1934 році Воскресенську церкву перебудували під Будинок культури із залою на 300 місць. У 1935 році було відкрито планерну станцію в Піщані, в Піщанській лікарні працювали 4 медпрацівники, відкрито пологовий будинок, 3 лазні, сільмаг, чайну, продмаг. У Будинку культури демонструвалися фільми, працювали гуртки художньої самодіяльності — духовий і струнний оркестри, капела бандуристів, яка посіла друге місце на обласній олімпіаді 1936 року. На колгоспних полях працювало 10 тракторів, 5 автомашин, встановлено вітряний двигун для накачування води на молочнотоварній фермі. У 1936 році 32 вчителі навчали в школах 1100 дітей. У 1938 році в Піщані відкрито пам'ятники Володимиру Леніну і Тарасу Шевченку.
У роки Другої світової війни 1127 піщанців билися на фронті, 459 із них загинули, 55 осіб розстріляно в тилу. Німці чи совіти знищили практично половину будівель селян, усі тваринницькі ферми, школу, Будинок культури. У вересні 1943 року село було відвойоване. За бойові заслуги 439 учасників бойових дій були нагороджені орденами й медалями. Повернувшись з фронтів, чоловіки включились у відбудову зруйнованого господарства.
5 вересня 1950 року всі три колгоспи села об'єднались в один — імені Шевченка. Головою об'єднаного колгоспу був обраний Бонь Микола Семенович, односелець, учитель за фахом. Крім виробничих показників, у центрі уваги завжди було питання підвищення добробуту населення. У 1952 році в селі збудовано теплову електростанцію ім. Леніна, у 1954 році — двоповерхове приміщення сільської ради. У 1956 році до 7 листопада відкрито новий Будинок культури із залою на 600 місць. 26 грудня 1956 року помер голова колгоспу Бонь Микола Семенович. Новим керівником господарства обирається Науменко Іван Петрович. Колгосп ім. Шевченка був одним з передових господарств району. У 1959 році було приєднано колгосп ім. Мічуріна Коврайських Хуторів. На полях господарства в 1961 році налічувалося 7880 га землі, працювало 14 гусеничних, 40 колісних тракторів, 12 зернових комбайнів, 25 автомашин. Багато тодішніх колгоспників нагороджено державними нагородами:
- орденом «Знак Пошани» — ланкова, кукурудзовод Рощин Віра Кирилівна (1956 р.), доярка Ліва Раїса Петрівна (1958 p.), ланкова Гальченко Олександра Василівна (1958 р.);
- орденом Леніна — доярка Дахно Марфа Іванівна (1958 р.);
- медалями ВДНГ — завідувач свиноферми Шкарупа Юхим Романович, бригадир бригади № 3 Тютюнник Григорій Іванович та багато інших.
У 1962 році відкрито нову двоповерхову середню школу на 800 місць, так як до цього діти навчалися в чотирьох хатах. Цього ж року колгосп перейменовано в «Маяк». З 1965 по 1975 рік головою колгоспу обраний Колечкін Іван Васильович. З 1973 по 2000 рік сільську раду очолював Дахно Микола Пилипович. До 7 листопада 1965 року в центрі села побудовано обеліск Слави. У 1967 році побудовано нове приміщення автопарку, сільську лазню. У 1969 році збудовано дитсадок «Пролісок». У 1971 році відкрито пам'ятник В. І. Леніну, у 1972 — приміщення контори колгоспу «Маяк». У 1973 році урочисто відкрито пам'ятний знак — танк Т-34/85 на в'їзді в село в пам'ять про тих, хто загинув у роки Другої світової війни. У 1975 році введено в експлуатацію двоповерховий восьмиквартирний житловий будинок. З 1975 по липень 1979 року головою колгоспу працював Михайловський Іван Оврамович, він трагічно загинув у 1979 році в автокатастрофі. У лютому 1979 року в селі відкрито сільський історичний музей, завідувачем якого став учитель-пенсіонер Прокопенко Іван Максимович. На загальних зборах колгоспників у серпні 1979 року головою колгоспу «Маяк» обрано директора Васильченка Миколу Семеновича.
У період так званих реорганізацій, у 1980 році на території села створено племрадгосп «Золотоніський», який займався виробництвом свинини, та комбікормовий завод, що зумовило збільшення населення та розширення соціальної сфери села: збудовано 5 чотириповерхових житлових будинків, гуртожиток на 150 місць, дитсадок «Казку». Але, не зумівши подолати економічних труднощів, ці підприємства збанкрутіли і в 1999 році припинили своє існування. Для покращення обслуговування населення в центрі села було збудовано торговельний центр і будинок зв'язку.
З плином часу колгосп «Маяк» було реорганізовано в радгосп «Маяк» у 1980 році, потім у 1996 році у КСП Агрофірма «Маяк», а в січні 2000 року — у СТОВ Агрофірма «Маяк». Засновниками СТОВ є директор Васильченко Микола Семенович та його дружина Васильченко Любов Василівна. Бригадир тракторної бригади № 1 Капран Тихон Ігорович був нагороджений орденом Леніна, свинарка Ковтун Антоніна Петрівна — орденом Трудового Червоного прапора, ланкова Харченко Світлана Іванівна та Артеменко Анатолій Олександрович — орденом Трудової Слави III ступеня, доярка Слюсар Марфа Денисівна — орденом Леніна і в 1973 році їй було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. За період керівництва М. С. Васильченка побудовано і введено в дію 12-квартирний житловий будинок, 13 двоквартирних і 30 одноквартирних котеджів. Збудовано фізкультурно-оздоровчий комплекс, газифіковано село, реконструйовано тваринницькі приміщення, що дало можливість значно покращити умови праці. Господарство впевнено нарощувало виробництво сільськогосподарської продукції. Уже на кінець 1990 року поголів'я великої рогатої худоби становило 3500 голів, у тому числі корів — 1100 голів, свиней — 15142 голови; урожайність зернових — 36,6 ц/га, в тому числі озимих — 42,4 ц/га, кукурудзи — 46,1 ц/га, цукрових буряків — 485,3 ц/га. Надій на фуражну корову становив 5074 кг. Середньодобовий приріст великої рогатої худоби — 718 г, свиней — 377 г.
20 квітня 1992 року у господарстві побував Президент України Леонід Макарович Кравчук. Не обминули своєю увагою і всі прем'єр-міністри, в тому числі Віктор Янукович. На сьогодні СТОВ Агрофірма «Маяк» є одним з найкращих в Україні господарств. Маючи в своєму розпорядженні 7656 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 6693 га ріллі, господарство щорічно виробляє 22 000 тонн зерна, 35 000 тонн цукрового буряку, 639 тонн соняшнику. Введено в дію доїльний зал американського виробництва «БОУ-МАТІК», що дало можливість показати найпередовішу в світі технологію доїння. Молоко — найкращої якості й чистоти. Весь процес доїння механізовано. Реконструкцію будівель свинарників здійснено за сучасною технологією годівлі свиней «шведський стіл», що дало можливість нарощувати поголів'я свиней та одержувати високі середньодобові прирости. Свинарка доглядає 800—1000 голів. За 2006 рік прибуток господарства склав 12041 тисяч гривень, рентабельність господарства — 46,1 %. Господарство постійно купляє зарубіжну сільськогосподарську техніку для вирощування та збирання сільськогосподарських культур: тут трактори «Джон Дір», сівалки «Амазоне», плуги «Кварнеланд», бурячний комбайн «Ропа» та багато іншої техніки. Господарство є економічно сильним, немає боргів перед бюджетом, з виплати заробітної плати. СТОВ носить звання «Господарство високої культури рослинництва і тваринництва», у 1991 році Агрофірма «Маяк» занесена до «Золотої книги українського підприємництва», у 2001 році нагороджена дипломом лауреата загальнонаціонального конкурсу «Вища проба».
За заслуги перед Батьківщиною почесного звання «Заслужений працівник сільського господарства» удостоєні: зоотехніки Ліва Раїса Петрівна і Крикун Марія Дмитрівна, доярки Коваленко Марія Порфирівна та Олексієнко Євдокія Тарасівна; ордена «За заслуги» III ступеня — доярка Асаколова Євгенія Анатоліївна; ордена княгині Ольги III ступеня — головний бухгалтер Переясловець Любов Миколаївна. Держава високо оцінила ділові якості директора Васильченка Миколи Семеновича як керівника господарства. Присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства» (1995 р.); нагороджено орденом «За заслуги» III (2000 р.) і II (2002 р.) ступенів; Почесний академік Української академії аграрних наук (2002 р.); Герой України (2003 р.).
Сучасність
Сьогодні в селі діє самодіяльний народний хор та народний танцювальний ансамбль «Любава», працює загальноосвітня школа, та дитячий садок «Казка». Для обслуговування жителів діє Піщанська лікарняна амбулаторія, сільська бібліотека, аптека, ощадкаса, пункт ветеринарної медицини, АТС.
Археологічна знахідка поблизу Піщаного надихнула українську поетесу Ліну Костенко на написання поеми-балади «Скіфська одіссея». Виявлений під час розкопок човен експонується в Національному музеї історії України, 14 бронзових посудин увійшло до колекції Скарбниці Національного музею історії України, а один демонструють в Археологічному музеї Переяслава-Хмельицького.
Особистості
- Мартинова Ганна Іванівна (* 1960) — український мовознавець.
- Міхновський Юрій Михайлович (18.1.1866 — 16.10.1937) — український православний церковний діяч, архієпископ Української автокефальної православної церкви, архієпископ УПЦ (з 1930). Н. у с. Піщаному Золотоніського повіту Полтавської губ. Навчався в духовній школі, згодом — у Полтавській духовній семінарії. У 1889 вчителював у с. Піщаному. У 1889-91 — дяк у м. Ірклієві, а згодом — у Домантовому, церкві архістратига Михаїла в Нових Санжарах, потім — у Золотоноші. У 1894 висвячений на священика. З 1895 обіймав священницьку кафедру у Комарівці на Переяславщині, у 1895—1908 — у Богданах на Золотоніщині, згодом — у селах Жовнине і Бубнівська Слобідка. У 1917- настоятель парафії в с. Прохорівці Золотоніського повіту, Учасник Всеукраїнського православного церковного собору (14-30.10.1921), на якому завершено організаційне оформлення УАПЦ. 28.10.1921 висвячений на єпископа Чернігівського і отримав сан архієпископа з кафедрою при Борисо-Глібському соборі у Чернігові. У 1922 переведений до Золотоноші, де організував повітову церковну раду, яка об'єднала 10 парафій УАПЦ. У 1926-27 — настоятель парафії у с. Прохорівці на Золотонощині. Після церковного собору (9-12.12.1930), що об'єднав частину парафій «самоліквідованої» (28-29.1.1930) УАПЦ, перебував у складі Української православної церкви, очолюваної митрополитом Іваном Павловським. На поч. 1930 років переїхав до Києва. У 1932-33 — настоятель Софійського собору. У 1934 служив в Успенському соборі на Подолі і до його закриття радянською владою (грудень 1934) виконував обов'язки вікарія митрополита Івана Павловського. Перейшов з митрополичою кафедрою до церкви св. Миколая («Притиського») на Подолі, після закриття якої у червні 1935 відійшов від церковної діяльності. 11.7.1937 заарештований органами НКВС, звинувачений у створенні «антирадянської фашистської організації українських церковників» та розстріляний.
- Шеремет Руслан Сергійович (1991—2014) — український правоохоронець, учасник російсько-української війни.
Джерела
- Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989.
- Ганіна О. Д. Античні бронзи з Піщаного. — К.: 1970. — 98 с.
- Ганіна О. Д. Античні посудини з торфовища на р. Супой: попереднє повідомлення. — Археологія. — 1964. — Т. 16. — С. 195—198.
- Пустовалов С. Ж. Про два напрями у давньому судноплавстві на території України за археологічними джерелами // Наукові записки НаУКМА. — 2009. — Т. 88 : Теорія та історія культури. — С. 41-46. — С.42.
- Нераденко Т. М. Археологія Черкащини. Посібник-довідник. — Черкаси, 2011. — 307 с. — С.155-156.
- Бражник М. Археологічна спадщина Переяслава на сторінках місцевої преси у 70-х рр. ХХст. // Наукові записки з української історії. — Випуск 37. — 2015. — С.168-174. — С.169.
- Музей історичних коштовностей Української РСР. 1973 р. с.29.
- Scythian art. — Leningrad: Aurora art publishers, 1986, № 103
- Scythian gold: Museum of historic treasures of Ukraine. — S.l.: 1992
- Київський музей історичних коштовностей. 1974. с.40-43.
Примітки
- Піщане / Українська радянська енциклопедія. — Київ, 1982. — Т. 8. — С. 388.
- Пустовалов, С. Ж. (2009). Про два напрями у давньому судноплавстві на території України за археологічними джерелами // Наукові записки НаУКМА. - 2009. - Т. 88 : Теорія та історія культури (українська) . с. С.41-46. - с.42.
{{}}
:|pages=
має зайвий текст () - Ліна Костенко – Скіфська одіссея | OnlyArt. onlyart.org.ua. Процитовано 7 квітня 2020.
- Літопис руський… С. 131.
- Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. Том 13, Санкт-Петербург, 1884, стор. 754.
- Н. Арандаренко. Записки о Полтавской губернии, том 2, Полтава, 1849, стор. 110.(рос.)
- Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
- Карта частей Киевского, Черниговского и других наместничеств 1787 года. www.etomesto.ru. Процитовано 10 листопада 2021.
- Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 650 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
- Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст. 488 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
- рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 964)
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-175. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- Костенко Л. В. Вибране. — К.: Дніпро, 1989. — С. 417—464. — ISBN 5—308—00376—9.
Література
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- Прядко О. Давньоруське городище Піщане на р. Супій // Археологія i фортифікація Украïни. Зб. Матер. V Всеукраïнськоï науково-практичноï конференціï. Кам'янець-Подільський, 2015. С. 124—128.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pisha ne selo v Ukrayini v Zolotoniskomu rajoni Cherkaskoyi oblasti centr Pishanskoyi silskoyi gromadi selo PishaneGerbOkolicya sela poblizu avtoshlyahu N08Okolicya sela poblizu avtoshlyahu N08Krayina UkrayinaOblast Cherkaska oblastRajon ZolotoniskijGromada Pishanska silska gromadaOblikova kartka Pishane Osnovni daniPersha zgadka tretya chvert XII stolittyaNaselennya 3827 na 2001 rik Poshtovij indeks 19723Telefonnij kod 380 4737Geografichni daniGeografichni koordinati 49 44 47 pn sh 31 50 40 sh d 49 74639 pn sh 31 84444 sh d 49 74639 31 84444 Koordinati 49 44 47 pn sh 31 50 40 sh d 49 74639 pn sh 31 84444 sh d 49 74639 31 84444Serednya visota nad rivnem morya 93 mVodojmi r SupijVidstan do oblasnogo centru 37 3 fizichna kmVidstan do rajonnogo centru 16 kmNajblizhcha zaliznichna stanciya Zolotonosha IVidstan do zaliznichnoyi stanciyi 18 kmMisceva vladaAdresa radi s Pishane vul Sheremeta Ruslana 98aVebstorinka https pischane silrada gov ua Silskij golova Semenyuta Ruslan SvyatoslavovichKartaPishanePishaneMapa Pishane u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshi naseleni punkti z takoyu nazvoyu Pishane Selo roztashovane obabich richki Supij za 16 km vid rajonnogo centru mista Zolotonosha i za 18 km vid zaliznichnoyi stanciyi Zolotonosha na avtoshlyahu N08 NaselennyaZa danimi perepisu 2001 roku naselennya sela stanovilo 3827 osib Movnij sklad Ridna mova naselennya za danimi perepisu 2001 roku Mova Chiselnist osib DolyaUkrayinska 3 724 97 31 Rosijska 89 2 33 Inshe 14 0 36 Razom 3 827 100 00 IstoriyaArheologiya ta davnya istoriya She na pochatku XX stolittya v okruzi nalichuvalosya blizko 40 kurganiv riznih chasiv V odnomu z nih znajdeno ostanki lyudini yaka imovirno zaginula vid strili z bronzovim nakonechnikom skifskogo tipu IV III stolit do n e Odna z bronzovih gidrij znajdenih A V Mihalchukom Nacionalnij muzej istoriyi Ukrayini Ulitku 1960 roku robitnik Gelmyazivskogo torfopidpriyemstva V I Kozhuh znajshov poblizu s Pishane v torfi bronzovij luterij tazopodibna posudina i peredav jogo do Pereyaslav Hmelnickogo istorichnogo muzeyu Nastupnogo 1961 roku odnogo travnevogo dnya kombajner pracivnik torforozrobki A V Mihalchuk na vidstani 150 m vid poperednoyi znahidki viyaviv she 14 bronzovih posudin Jogo kolega I P Brus poruch viyaviv zalishki derev yanogo chovna A V Mihalchuk povidomiv pro znahidku do Kiyivskogo derzhavnogo istorichnogo muzeyu Pracivniki muzeyu zokrema Lyudmila Mikolayivna Romanyuk dvichi viyizhdzhali na misce znahidki i zdijsnili yiyi naukovij opis Do togo chasu dvi posudini amfora ta luterij buli peredani do Cherkaskogo oblasnogo krayeznavchogo muzeyu Vreshti zvazhayuchi na vazhlivist znahidki vsi predmeti bulo peredano do Kiyeva na vikonannya postanovi Ministerstva kulturi URSR Sklad znahidki 3 amfori dlya zberezhennya vina 5 gidrij posudin dlya vodi 1 stamnos posudina dlya zmishuvannya vodi ta vina 2 situli vidra dlya vodi 3 luteriyi yaki jmovirno vikoristovuvali dlya mittya ruk pered vzhivannyam vina 1 krater posudina z yakoyi cherpali rozmishane z vodoyu vino Viyavleni posudini datovani kincem VI pochatkom V stolittya do n e Cya znahidka svidchit pro kulturni j torgovelni zv yazki mizh pradavnim slov yanskim naselennyam krayu i davnogreckimi mistami yaki zdijsnyuvali vodnim shlyahom po Dnipru Z chovnom znajdeno zalishki skeleta molodogo cholovika seredzemnomorskogo antropologichnogo tipu Isnuye dumka sho roztashuvannya bronzovih predmetiv vkazuye na yih znahodzhennya v drugomu chovni yakij ne zberigsya Znahidci prisvyachena poema Lini Kostenko Skifska odiseya Litopisnij Pisochen Zasnuvannya naselenogo punktu pov yazuyut z davnoruskim litopisnim mistechkom Pisochen U litopisi Nestora zgaduyetsya sho mistechko Pesochen zakladeno knyazem Olegom na pochatku X stolittya priblizno v 907 roci Dlya uspishnoyi borotbi zi stepovikami na kordonah derzhavi stvoryuvalisya ukripleni mista i mistechka i odnim z nih buv Pesochen sho vinik na pishanomu ostrovi sered bolit zvidsi j nazva 1092 roku polovci napali na Kiyivshinu pid chas velikoyi litnoyi posuhi i zdobuli Pisochen Perevoloku i Priluki spustoshili bagato sil Pid 1169 rokom v Ipatiyivskomu litopisi povidomlyayetsya takozh pro storozhove mistechko Zruchne geografichne roztashuvannya na peretini vodnogo ta suhoputnogo shlyahiv obumovilo status Pishanogo z pochatku jogo isnuvannya yak strategichnogo punktu na pivdennih kordonah davnoruskoyi derzhavi 1239 roku mongolo tatari oblozhili i znishili Pisochen Rannya istoriya sela Naprikinci 16 stolittya mistechko uzhe zgaduyetsya yak Pishana abo Pishane 1604 roku pereyaslavski slugi knyaziv Ostrozkih uchinili napad na mistechko pograbuvali lyudej zabrali yih hudobu U seredini XVII stolittya Pishane odin z ukriplenih punktiv Naddnipryanshini Na karti francuzkogo inzhenera ta kartografa Boplana poznacheno yak mistechko U 1649 roci Pishane centr Pishanskoyi sotni Cherkaskogo polku Pislya Pereyaslavskoyi radi 1654 roku pishanci z dobrogo diva sklali prisyagu na virnist Moskovskij derzhavi 1667 roku Pishanska sotnya vvijshla do skladu Pereyaslavskogo polku Na toj chas ce bulo neznachne mistechko v yakomu majzhe yedinimi promislom bulo mlinarstvo Pishanci zaznavali bagato liha vid chastih nabigiv krimskih tatar Tak Pishane bulo pograbovano tatarami v 1671 ta 1678 rokah V 1678 roci Bilgorodska orda pidijshla do Pishanogo U boyu kozaki vzyali kilka polonenih Tilki z 1692 roku koli tatar bulo rozbito Pereyaslavskim polkom u yakomu bula j Pishanska kozacka sotnya pripinilisya tatarski nabigi i Pishane vtratilo svoye oboronne znachennya Ukriplennya zanepadalo val obsipavsya a brama polamalas 18 stolittya Gerb sela 1766 roku U 1729 1731 rokah 22 kozacki dvori u Pishanomu buli zakripleni za getmanom Kozaki krim nesennya vijskovoyi sluzhbi vikonuvali chislenni povinnosti davali pidvodi na riznomanitni potrebi splachuvali misyachni datki na utrimannya kompanijciv Starshinska verhivka pribrala do ruk najkrashi zemli grebli ta mlini Napriklad svyashennik sotnik i pisar zaveli sobi vlasni hutori 1764 roku odin vodyanij mlin nalezhav sotennomu pisaryu Meleckomu j oboznomu kompanijskogo polku S Gajvoronskomu drugij kantakuzenskim mayetnostyam Bagati kozaki oderzhuvali chimali pributki z promisliv i torgivli Pishanskij sotnik 1710 1732 Semen Kandiba mayuchi guralnyu zbuvav vino navit u Vasilkovi 1767 roku nalichuvali 167 dvoriv i 12 bezdvirnih hat abo 392 rodini chi 1166 cholovik Z nih viborni stanovili 66 dvoriv na kozhnij z yakih peresichno perepadalo 7 7 vola 5 2 konya i 44 dni oranki u pidpomichnikiv 2 7 vola 0 7 konya 17 dniv oranki U 1767 1768 rokah bulo 179 bezdvirnih hat pospolitih ta pidsusidkiv Piddani vdovi pishanskogo sotnika S Kandibi vidbuvali 2 dni panshini na tizhden Tozhi zh zi stvorennyam poshtovoyi liniyi Kiyiv Kremenchuk u Pishanomu vidkrilasya Ne piznishe 1779 roku u seli bula cerkva U 1781 roci mistechko nalichuvalo 535 hat z naselennyam 1430 meshkanciv Cogo zh roku Pishane vvijshlo do Gelmyazivskoyi volosti Selo ye na mapi 1787 roku U riznij chas u seli buli cerkvi Bogoyavlenska ta Voskresinnya Gospodnogo chi Voskresinnya Gospodnogo ta Troyicka 19 stolittya 1834 roku tut prozhivalo 1149 kozakiv i 72 derzhavnih selyan z nih 10 remisnikiv Pracyuvav 31 mlin nabulo rozvitku chumactvo U drugij polovini XIX stolittya selo bulo volosnim centrom Pislya skasuvannya kriposnickogo prava v 1861 roci bilshistyu zemli v Pishanomu volodilo 5 simej dvoryan ta 80 zamozhnih gospodarstv U 1865 roci v Pishanomu vidkrito parafiyalnu shkolu u 1872 zemsku u 1878 ministerske uchilishe U 1885 roci z 3544 zhiteliv lishe 211 vmili chitati j pisati Za danimi 1859 roku u vlasnickomu i kozackomu mistechku Zolotoniskogo povitu Poltavskoyi guberniyi meshkalo 3254 osobi 1601 cholovichoyi stati ta 1653 zhinochoyi nalichuvalos 460 dvorovih gospodarstv isnuvali 2 pravoslavni cerkvi ta poshtova stanciya Za podvirnim perepisom 1885 roku na 954 gospodarstva pripadalo 4276 desyatin ornoyi zemli ta 827 desyatin sinokosu 14 gospodarstv zovsim ne mali zemli 403 vid 1 do 3 desyatin 453 selyanina orenduvali 1613 desyatin ornoyi zemli 337 gospodarstv obroblyali zemlyu svoyeyu hudoboyu 150 najmanoyu 227 supryagoyu dzherelo Stanom na 1885 rik u kolishnomu derzhavnomu ta vlasnickomu mistechku centri Pishanskoyi volosti meshkalo 3544 osib nalichuvalos 752 dvorovih gospodarstva isnuvali 2 pravoslavni cerkvi shkola poshtova stanciya 5 postoyalih budinkiv 5 lavok 105 vitryanih mliniv 2 maslobijnih i cegelnij zavodi Za perepisom 1897 roku kilkist meshkanciv zrosla do 5321 osobi 2628 cholovichoyi stati ta 2693 zhinochoyi z yakih 4403 pravoslavnoyi viri 20 21 stolittya U 1901 roci povitovim zemstvom vidkrito medichnu ambulatoriyu Za perepisom 1910 roku z 996 gospodarstv 37 buli bezzemelni todi yak dvoryanin Mihajlo Petrovich Kandiba volodiv 100 desyatinami zemli parovim mlinom i guralneyu a v 1933 pomer v seli vid golodu Yak i ranishe bidnota koristuvalasya primitivnim Vona mala lishe 47 plugiv U gospodarstvah hazyajnovitih pracyuvalo 7 sivalok 12 kinnih ta 1 parova molotarki Krim togo zamozhni kozaki volodili 98 vitryakami 7 kuznyami 3 olijnicyami 2 parovimi mlinami dribnimi promislovimi pidpriyemstvami 9 kramnicyami U seli bulo 7 shinkiv Zlidni gnali z ridnogo sela 86 pishanciv hodili na zarobitki 43 rodini ne mali svoyih domivok i biduvali v chuzhih hatah Chastina naselennya zhila z remesla Tak za perepisom 1910 roku tut bulo 34 teslyari 33 kravci 13 shevciv 9 stolyariv 23 tkachi 11 viznikiv 8 kovaliv Na 1 sichnya 1915 roku v Pishanskij shkoli navchalosya 103 hlopchiki ta 14 divchatok Silska biblioteka mala 204 knizhki U 1922 roci v Pishanomu prozhivalo 7135 osib i nalichuvalosya 1434 sadibi pochala pracyuvati volosna dilnichna likarnya Z 1923 po 1929 rik Pishane bulo rajonnim centrom U 1927 roci vidkrito silbud klub de pracyuvala biblioteka gurtki hudozhnoyi samodiyalnosti demonstruvalosya nime kino U 1928 roci stvoreno tri TSOZi tovaristva spilnogo obrobitku zemli na Zamisti golovoyu TSOZu buv Bon Semen Grigorovich na Zagrebli Shkarupa Grigorij Paltovich na Novoselici Dahno Vasil Fedorovich TSOZi pracyuvali vkraj pogano neefektivno Naprikinci 1929 roku vikonuyuchi rishennya XV z yizdu VKP b u seli rozpochalasya kolektivizaciya sho prohodila v gostrij borotbi Bagato selyan ne mirilosya z tim sho nazhite tyazhkoyu praceyu dobro treba bulo viddati Radyanska vlada shvidko rozpravilasya z buntaryami vislavshi yih do Sibiru U Pishani bulo stvoreno tri kolgospi na Zamisti imeni Shevchenka golova Chmir Semen Trifonovich na Zagrebli Nove Zhittya golova Vojcyuh a na drugij rik Kononenko Makar Mironovich na Novoselici imeni Illicha golova Solomaha Mitrofan Ivanovich U 1932 roci kolgospi ledve vikonali derzhavne zamovlennya z hlibozdachi ta nadijshlo rozporyadzhennya zgori she dozdavati hlib Rozpochavsya golod U 1933 roci za svidchennyam volosnogo pisarya Dahna Mihajla Karpovicha pomerlo vid golodu 1650 osib U 1934 roci Voskresensku cerkvu perebuduvali pid Budinok kulturi iz zaloyu na 300 misc U 1935 roci bulo vidkrito planernu stanciyu v Pishani v Pishanskij likarni pracyuvali 4 medpracivniki vidkrito pologovij budinok 3 lazni silmag chajnu prodmag U Budinku kulturi demonstruvalisya filmi pracyuvali gurtki hudozhnoyi samodiyalnosti duhovij i strunnij orkestri kapela banduristiv yaka posila druge misce na oblasnij olimpiadi 1936 roku Na kolgospnih polyah pracyuvalo 10 traktoriv 5 avtomashin vstanovleno vitryanij dvigun dlya nakachuvannya vodi na molochnotovarnij fermi U 1936 roci 32 vchiteli navchali v shkolah 1100 ditej U 1938 roci v Pishani vidkrito pam yatniki Volodimiru Leninu i Tarasu Shevchenku U roki Drugoyi svitovoyi vijni 1127 pishanciv bilisya na fronti 459 iz nih zaginuli 55 osib rozstrilyano v tilu Nimci chi soviti znishili praktichno polovinu budivel selyan usi tvarinnicki fermi shkolu Budinok kulturi U veresni 1943 roku selo bulo vidvojovane Za bojovi zaslugi 439 uchasnikiv bojovih dij buli nagorodzheni ordenami j medalyami Povernuvshis z frontiv choloviki vklyuchilis u vidbudovu zrujnovanogo gospodarstva 5 veresnya 1950 roku vsi tri kolgospi sela ob yednalis v odin imeni Shevchenka Golovoyu ob yednanogo kolgospu buv obranij Bon Mikola Semenovich odnoselec uchitel za fahom Krim virobnichih pokaznikiv u centri uvagi zavzhdi bulo pitannya pidvishennya dobrobutu naselennya U 1952 roci v seli zbudovano teplovu elektrostanciyu im Lenina u 1954 roci dvopoverhove primishennya silskoyi radi U 1956 roci do 7 listopada vidkrito novij Budinok kulturi iz zaloyu na 600 misc 26 grudnya 1956 roku pomer golova kolgospu Bon Mikola Semenovich Novim kerivnikom gospodarstva obirayetsya Naumenko Ivan Petrovich Kolgosp im Shevchenka buv odnim z peredovih gospodarstv rajonu U 1959 roci bulo priyednano kolgosp im Michurina Kovrajskih Hutoriv Na polyah gospodarstva v 1961 roci nalichuvalosya 7880 ga zemli pracyuvalo 14 gusenichnih 40 kolisnih traktoriv 12 zernovih kombajniv 25 avtomashin Bagato todishnih kolgospnikiv nagorodzheno derzhavnimi nagorodami ordenom Znak Poshani lankova kukurudzovod Roshin Vira Kirilivna 1956 r doyarka Liva Rayisa Petrivna 1958 p lankova Galchenko Oleksandra Vasilivna 1958 r ordenom Lenina doyarka Dahno Marfa Ivanivna 1958 r medalyami VDNG zaviduvach svinofermi Shkarupa Yuhim Romanovich brigadir brigadi 3 Tyutyunnik Grigorij Ivanovich ta bagato inshih Tank T 34 85 na v yizdi v selo U 1962 roci vidkrito novu dvopoverhovu serednyu shkolu na 800 misc tak yak do cogo diti navchalisya v chotiroh hatah Cogo zh roku kolgosp perejmenovano v Mayak Z 1965 po 1975 rik golovoyu kolgospu obranij Kolechkin Ivan Vasilovich Z 1973 po 2000 rik silsku radu ocholyuvav Dahno Mikola Pilipovich Do 7 listopada 1965 roku v centri sela pobudovano obelisk Slavi U 1967 roci pobudovano nove primishennya avtoparku silsku laznyu U 1969 roci zbudovano ditsadok Prolisok U 1971 roci vidkrito pam yatnik V I Leninu u 1972 primishennya kontori kolgospu Mayak U 1973 roci urochisto vidkrito pam yatnij znak tank T 34 85 na v yizdi v selo v pam yat pro tih hto zaginuv u roki Drugoyi svitovoyi vijni U 1975 roci vvedeno v ekspluataciyu dvopoverhovij vosmikvartirnij zhitlovij budinok Z 1975 po lipen 1979 roku golovoyu kolgospu pracyuvav Mihajlovskij Ivan Ovramovich vin tragichno zaginuv u 1979 roci v avtokatastrofi U lyutomu 1979 roku v seli vidkrito silskij istorichnij muzej zaviduvachem yakogo stav uchitel pensioner Prokopenko Ivan Maksimovich Na zagalnih zborah kolgospnikiv u serpni 1979 roku golovoyu kolgospu Mayak obrano direktora Vasilchenka Mikolu Semenovicha U period tak zvanih reorganizacij u 1980 roci na teritoriyi sela stvoreno plemradgosp Zolotoniskij yakij zajmavsya virobnictvom svinini ta kombikormovij zavod sho zumovilo zbilshennya naselennya ta rozshirennya socialnoyi sferi sela zbudovano 5 chotiripoverhovih zhitlovih budinkiv gurtozhitok na 150 misc ditsadok Kazku Ale ne zumivshi podolati ekonomichnih trudnoshiv ci pidpriyemstva zbankrutili i v 1999 roci pripinili svoye isnuvannya Dlya pokrashennya obslugovuvannya naselennya v centri sela bulo zbudovano torgovelnij centr i budinok zv yazku Z plinom chasu kolgosp Mayak bulo reorganizovano v radgosp Mayak u 1980 roci potim u 1996 roci u KSP Agrofirma Mayak a v sichni 2000 roku u STOV Agrofirma Mayak Zasnovnikami STOV ye direktor Vasilchenko Mikola Semenovich ta jogo druzhina Vasilchenko Lyubov Vasilivna Brigadir traktornoyi brigadi 1 Kapran Tihon Igorovich buv nagorodzhenij ordenom Lenina svinarka Kovtun Antonina Petrivna ordenom Trudovogo Chervonogo prapora lankova Harchenko Svitlana Ivanivna ta Artemenko Anatolij Oleksandrovich ordenom Trudovoyi Slavi III stupenya doyarka Slyusar Marfa Denisivna ordenom Lenina i v 1973 roci yij bulo prisvoyeno zvannya Geroya Socialistichnoyi Praci Za period kerivnictva M S Vasilchenka pobudovano i vvedeno v diyu 12 kvartirnij zhitlovij budinok 13 dvokvartirnih i 30 odnokvartirnih kotedzhiv Zbudovano fizkulturno ozdorovchij kompleks gazifikovano selo rekonstrujovano tvarinnicki primishennya sho dalo mozhlivist znachno pokrashiti umovi praci Gospodarstvo vpevneno naroshuvalo virobnictvo silskogospodarskoyi produkciyi Uzhe na kinec 1990 roku pogoliv ya velikoyi rogatoyi hudobi stanovilo 3500 goliv u tomu chisli koriv 1100 goliv svinej 15142 golovi urozhajnist zernovih 36 6 c ga v tomu chisli ozimih 42 4 c ga kukurudzi 46 1 c ga cukrovih buryakiv 485 3 c ga Nadij na furazhnu korovu stanoviv 5074 kg Serednodobovij pririst velikoyi rogatoyi hudobi 718 g svinej 377 g 20 kvitnya 1992 roku u gospodarstvi pobuvav Prezident Ukrayini Leonid Makarovich Kravchuk Ne obminuli svoyeyu uvagoyu i vsi prem yer ministri v tomu chisli Viktor Yanukovich Na sogodni STOV Agrofirma Mayak ye odnim z najkrashih v Ukrayini gospodarstv Mayuchi v svoyemu rozporyadzhenni 7656 ga silskogospodarskih ugid u tomu chisli 6693 ga rilli gospodarstvo shorichno viroblyaye 22 000 tonn zerna 35 000 tonn cukrovogo buryaku 639 tonn sonyashniku Vvedeno v diyu doyilnij zal amerikanskogo virobnictva BOU MATIK sho dalo mozhlivist pokazati najperedovishu v sviti tehnologiyu doyinnya Moloko najkrashoyi yakosti j chistoti Ves proces doyinnya mehanizovano Rekonstrukciyu budivel svinarnikiv zdijsneno za suchasnoyu tehnologiyeyu godivli svinej shvedskij stil sho dalo mozhlivist naroshuvati pogoliv ya svinej ta oderzhuvati visoki serednodobovi prirosti Svinarka doglyadaye 800 1000 goliv Za 2006 rik pributok gospodarstva sklav 12041 tisyach griven rentabelnist gospodarstva 46 1 Gospodarstvo postijno kuplyaye zarubizhnu silskogospodarsku tehniku dlya viroshuvannya ta zbirannya silskogospodarskih kultur tut traktori Dzhon Dir sivalki Amazone plugi Kvarneland buryachnij kombajn Ropa ta bagato inshoyi tehniki Gospodarstvo ye ekonomichno silnim nemaye borgiv pered byudzhetom z viplati zarobitnoyi plati STOV nosit zvannya Gospodarstvo visokoyi kulturi roslinnictva i tvarinnictva u 1991 roci Agrofirma Mayak zanesena do Zolotoyi knigi ukrayinskogo pidpriyemnictva u 2001 roci nagorodzhena diplomom laureata zagalnonacionalnogo konkursu Visha proba Za zaslugi pered Batkivshinoyu pochesnogo zvannya Zasluzhenij pracivnik silskogo gospodarstva udostoyeni zootehniki Liva Rayisa Petrivna i Krikun Mariya Dmitrivna doyarki Kovalenko Mariya Porfirivna ta Oleksiyenko Yevdokiya Tarasivna ordena Za zaslugi III stupenya doyarka Asakolova Yevgeniya Anatoliyivna ordena knyagini Olgi III stupenya golovnij buhgalter Pereyaslovec Lyubov Mikolayivna Derzhava visoko ocinila dilovi yakosti direktora Vasilchenka Mikoli Semenovicha yak kerivnika gospodarstva Prisvoyeno pochesne zvannya Zasluzhenij pracivnik silskogo gospodarstva 1995 r nagorodzheno ordenom Za zaslugi III 2000 r i II 2002 r stupeniv Pochesnij akademik Ukrayinskoyi akademiyi agrarnih nauk 2002 r Geroj Ukrayini 2003 r SuchasnistSogodni v seli diye samodiyalnij narodnij hor ta narodnij tancyuvalnij ansambl Lyubava pracyuye zagalnoosvitnya shkola ta dityachij sadok Kazka Dlya obslugovuvannya zhiteliv diye Pishanska likarnyana ambulatoriya silska biblioteka apteka oshadkasa punkt veterinarnoyi medicini ATS Arheologichna znahidka poblizu Pishanogo nadihnula ukrayinsku poetesu Linu Kostenko na napisannya poemi baladi Skifska odisseya Viyavlenij pid chas rozkopok choven eksponuyetsya v Nacionalnomu muzeyi istoriyi Ukrayini 14 bronzovih posudin uvijshlo do kolekciyi Skarbnici Nacionalnogo muzeyu istoriyi Ukrayini a odin demonstruyut v Arheologichnomu muzeyi Pereyaslava Hmelickogo OsobistostiMartinova Ganna Ivanivna 1960 ukrayinskij movoznavec Mihnovskij Yurij Mihajlovich 18 1 1866 16 10 1937 ukrayinskij pravoslavnij cerkovnij diyach arhiyepiskop Ukrayinskoyi avtokefalnoyi pravoslavnoyi cerkvi arhiyepiskop UPC z 1930 N u s Pishanomu Zolotoniskogo povitu Poltavskoyi gub Navchavsya v duhovnij shkoli zgodom u Poltavskij duhovnij seminariyi U 1889 vchitelyuvav u s Pishanomu U 1889 91 dyak u m Irkliyevi a zgodom u Domantovomu cerkvi arhistratiga Mihayila v Novih Sanzharah potim u Zolotonoshi U 1894 visvyachenij na svyashenika Z 1895 obijmav svyashennicku kafedru u Komarivci na Pereyaslavshini u 1895 1908 u Bogdanah na Zolotonishini zgodom u selah Zhovnine i Bubnivska Slobidka U 1917 nastoyatel parafiyi v s Prohorivci Zolotoniskogo povitu Uchasnik Vseukrayinskogo pravoslavnogo cerkovnogo soboru 14 30 10 1921 na yakomu zaversheno organizacijne oformlennya UAPC 28 10 1921 visvyachenij na yepiskopa Chernigivskogo i otrimav san arhiyepiskopa z kafedroyu pri Boriso Glibskomu sobori u Chernigovi U 1922 perevedenij do Zolotonoshi de organizuvav povitovu cerkovnu radu yaka ob yednala 10 parafij UAPC U 1926 27 nastoyatel parafiyi u s Prohorivci na Zolotonoshini Pislya cerkovnogo soboru 9 12 12 1930 sho ob yednav chastinu parafij samolikvidovanoyi 28 29 1 1930 UAPC perebuvav u skladi Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi ocholyuvanoyi mitropolitom Ivanom Pavlovskim Na poch 1930 rokiv pereyihav do Kiyeva U 1932 33 nastoyatel Sofijskogo soboru U 1934 sluzhiv v Uspenskomu sobori na Podoli i do jogo zakrittya radyanskoyu vladoyu gruden 1934 vikonuvav obov yazki vikariya mitropolita Ivana Pavlovskogo Perejshov z mitropolichoyu kafedroyu do cerkvi sv Mikolaya Pritiskogo na Podoli pislya zakrittya yakoyi u chervni 1935 vidijshov vid cerkovnoyi diyalnosti 11 7 1937 zaareshtovanij organami NKVS zvinuvachenij u stvorenni antiradyanskoyi fashistskoyi organizaciyi ukrayinskih cerkovnikiv ta rozstrilyanij Sheremet Ruslan Sergijovich 1991 2014 ukrayinskij pravoohoronec uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni DzherelaLitopis ruskij Per z davnorus L Ye Mahnovcya Vidp red O V Mishanich Kiyiv Dnipro 1989 Ganina O D Antichni bronzi z Pishanogo K 1970 98 s Ganina O D Antichni posudini z torfovisha na r Supoj poperednye povidomlennya Arheologiya 1964 T 16 S 195 198 Pustovalov S Zh Pro dva napryami u davnomu sudnoplavstvi na teritoriyi Ukrayini za arheologichnimi dzherelami Naukovi zapiski NaUKMA 2009 T 88 Teoriya ta istoriya kulturi S 41 46 S 42 Neradenko T M Arheologiya Cherkashini Posibnik dovidnik Cherkasi 2011 307 s S 155 156 Brazhnik M Arheologichna spadshina Pereyaslava na storinkah miscevoyi presi u 70 h rr HHst Naukovi zapiski z ukrayinskoyi istoriyi Vipusk 37 2015 S 168 174 S 169 Muzej istorichnih koshtovnostej Ukrayinskoyi RSR 1973 r s 29 Scythian art Leningrad Aurora art publishers 1986 103 Scythian gold Museum of historic treasures of Ukraine S l 1992 Kiyivskij muzej istorichnih koshtovnostej 1974 s 40 43 Pishane u sestrinskih VikiproyektahPortal Cherkashina Oznachennya u Vikislovniku Temi u Vikidzherelah Pishane u Vikishovishi PrimitkiRidni movi v ob yednanih teritorialnih gromadah Ukrayini Ukrayinskij centr suspilnih danih Pishane Ukrayinska radyanska enciklopediya Kiyiv 1982 T 8 S 388 Pustovalov S Zh 2009 Pro dva napryami u davnomu sudnoplavstvi na teritoriyi Ukrayini za arheologichnimi dzherelami Naukovi zapiski NaUKMA 2009 T 88 Teoriya ta istoriya kulturi ukrayinska s S 41 46 s 42 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a pages maye zajvij tekst dovidka Lina Kostenko Skifska odisseya OnlyArt onlyart org ua Procitovano 7 kvitnya 2020 Litopis ruskij S 131 Akty otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii Tom 13 Sankt Peterburg 1884 stor 754 N Arandarenko Zapiski o Poltavskoj gubernii tom 2 Poltava 1849 stor 110 ros Zvedenij katalog metrichnih knig klirovih vidomostej ta spovidnih rozpisiv ukr Centralnij derzhavnij istorichnij arhiv Ukrayini m Kiyiv CDIAK Ukrayini Karta chastej Kievskogo Chernigovskogo i drugih namestnichestv 1787 goda www etomesto ru Procitovano 10 listopada 2021 Zvedenij katalog metrichnih knig sho zberigayutsya v derzhavnih arhivah Ukrayini t 4 st 650 PDF ukr Ukrayinskij naukovo doslidnickij institut arhivnoyi spravi ta dokumentoznavstva Zvedenij katalog metrichnih knig sho zberigayutsya v derzhavnih arhivah Ukrayini t 3 st 488 PDF ukr Ukrayinskij naukovo doslidnickij institut arhivnoyi spravi ta dokumentoznavstva ros doref Poltavskaya guberniya Spisok naselennyh mѣst po svѣdѣniyam 1859 goda tom XXXIII Izdan Centralnym statisticheskim komitetom Ministerstva Vnutrennih Dѣl SanktPeterburg 1862 263 s kod 964 Volosti i vazhnѣjshiya seleniya Evropejskoj Rossii Po dannym obslѣdovaniya proizvedennago statisticheskimi uchrezhdeniyami Ministerstva Vnutrennih Dѣl po porucheniyu Statisticheskago Sovѣta Izdanie Centralnago Statisticheskago Komiteta Vypusk III Gubernii Malorossijskiya i Yugo Zapadnyya Sostavil starshij redaktor V V Zverinskij SanktPeterburg 1885 ros doref Naselennye mesta Rossijskoj imperii v 500 i bolee zhitelej s ukazaniem vsego nalichnogo v nih naseleniya i chisla zhitelej preobladayushih veroispovedanij po dannym pervoj vseobshej perepisi naseleniya 1897 g Pod red N A Trojnickogo S Pb Tipografiya Obshestvennaya polza parovaya tipolitografiya N L Nyrkina 1905 S 1 175 X 270 120 s ros doref Kostenko L V Vibrane K Dnipro 1989 S 417 464 ISBN 5 308 00376 9 Literatura Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR K Golovna redakciya URE AN URSR 15 000 prim Pryadko O Davnoruske gorodishe Pishane na r Supij Arheologiya i fortifikaciya Ukraini Zb Mater V Vseukrainskoi naukovo praktichnoi konferencii Kam yanec Podilskij 2015 S 124 128 Posilannya