Пірофор Пірофо р грец πυροφόρος той що несе вогонь назва яка застосовується до хімічних сполук для яких достатньо контак

Пірофо́р (грец. πυροφόρος — «той, що несе вогонь») — назва, яка застосовується до хімічних сполук, для яких достатньо контакту з повітрям (від тертя або зіткнення), щоб спалахнути (утворювати іскри чи вогонь та світло).

Самозаймання плутонію, залишеного на повітрі

Пірофори — це підклас піротехнічних засобів, які не містять окислювачів, але самозапалюються, вступаючи в контакт з киснем.

Такими сполуками є фероцерій, залізо у вигляді пилу (утворюється при розкладанні цитрату заліза) та ін.

Примітки Редагувати

Кабінет Міністрів України. Постанова Про затвердження Положення про порядок державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення (Загальні примітки) від 8 грудня 1997 року N 1358 м. Київ (див. текст) (Вилучено згідно з Постановою КМ N 184 від 15.02.2002) (Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ N 1807 від 20.11.2003)^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Посилання Редагувати

Використання пірофорних властивостей урану в артилерійських снарядах (нім.)

Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.

[1] Кабінет Міністрів України. Постанова Про затвердження Положення про порядок державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення (Загальні примітки) від 8 грудня 1997 року N 1358 м. Київ (див. текст) (Вилучено згідно з Постановою КМ N 184 від 15.02.2002) (Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ N 1807 від 20.11.2003)^{[недоступне посилання з липня 2019]}