www.wikidata.uk-ua.nina.az

Прожогін Василь Єліозарович Васи ль Єліоза рович Прожо гін 19 травня 1906 19060519 місто Орел тепер Орловської області Р

Прожогін Василь Єліозарович

Васи́ль Єліоза́рович Прожо́гін (19 травня 1906(19060519), місто Орел, тепер Орловської області, Російська Федерація — 9 вересня 1980, місто Київ) — український радянський діяч, журналіст. Кандидат у члени ЦК КП(б)У у травні 1940 — січні 1949 р. Кандидат філологічних наук (1949), доцент, професор Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

Прожогін Василь Єліозарович
Народився 19 травня 1906(1906-05-19)
Орел, Російська імперія
Помер 1980
Київ, Українська РСР, СРСР
Діяльність журналіст
Науковий ступінь кандидат філологічних наук
Партія КПРС
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Прожогін.

Біографія Редагувати

Народився у робітничій родині. Закінчивши семирічну школу, розпочав трудову біографію у 1921 році учнем слюсаря в Орловському міському паровозному депо. Там само навчався у залізничному професійному технікумі. Працював слюсарем, бригадиром, помічником машиніста, машиністом Орловського паровозного депо.

Член ВКП(б) з 1927 року.

У 1928 році почав працювати в пресі, переважно на керівній роботі: заступником відповідального редактора газети «Молодой Коммунар» (орган Воронезького обкому ВЛКСМ); у 1931—1932 рр. — відповідальним редактором газети «Ударник» (орган політвідділу Південно-Східної залізниці у Воронежі); у 1932—1935 рр. — завідувачем промислово-транспортного відділу газети «Коммуна» (орган Воронезького обкому ВКП(б)).

Одночасно, у 1935 році закінчив заочне відділення Московського інституту журналістики імені газети «Правда», а також вечірнє відділення Воронезького інституту марксизму-ленінізму. У 1935—1938 р. — студент Московського інституту червоної професури літератури.

У 1938 році рішенням ЦК ВКП(б) відряджений до Дніпропетровська на посаду відповідального редактора газети «Днепропетровская правда» (орган Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У). Тоді ж обирався членом Дніпропетровського обкому КП(б)У.

У грудні 1938 — червні 1942 року — відповідальний редактор республіканської газети «Советская Украина» (органу ЦК КП(б)У).

З серпня 1942 року — в Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Працював відповідальним редактором фронтової газети «Вперед на Запад» 9-го механізованого корпусу 3-ї гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту. У 1945—1946 р. — лектор Політичного управління Центральної групи радянських окупаційних військ у Бадені, Австрія.

Після демобілізації з армії працював лектором ЦК КП(б)У. У 1946—1954 р. — працював у Вищій партійній школі (ВПШ) при ЦК КП(б)У, завідував кафедрою партійного будівництва і журналістики.

У 1948—1949 р. — слухач курсів дисертантів Академії суспільних наук при ЦК ВКП(б). Успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Праця в естетиці М. Горького».

Нарівні з основною роботою у ВПШ, починаючи з 1948 року, працював у Київському державному університеті на кафедрі російської літератури філологічного факультету та з 1950 року — на кафедрі теорії і практики радянської преси відділення журналістики за сумісництвом. У 1950 році здобув вчене звання доцента. Від квітня 1951 до жовтня 1952 року очолював кафедру теорії і практики радянської преси на філологічному факультеті у Київському державному університеті й був фактично її першим чинним завідувачем (за сумісництвом).

У 1953—1969 р. — доцент кафедри історії журналістики на факультеті журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. До 1978 року — професор кафедри історії літератури і журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

Розробив і читав нормативні дисципліни «Історія російської журналістики», «Історія російської літератури ХІХ сторіччя», «Історія російської публіцистики», а також спецкурси «Публіцистична майстерність Чернишевського», «Максим Горький — публіцист» та «Олександр Сергійович Пушкін — публіцист». Опублікував понад 200 матеріалів з різних питань російського літературознавства, у тому числі дві монографії про творчість Горького.

Сім'я Редагувати

Дружина Ольга Іванівна, 1913 р. н., працювала в Раді Міністрів УРСР. Син Анатолій, полярний льотчик (помер 1999 року). Донька Аліса Герасименко, журналістка. В. Є. Прожогін жив у Києві, помер у вересні 1980 року.

Звання Редагувати

  • капітан
  • майор

Нагороди Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Долгожительница Ольга Ивановна Прожогина

Джерела Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Vasi l Yelioza rovich Prozho gin 19 travnya 1906 19060519 misto Orel teper Orlovskoyi oblasti Rosijska Federaciya 9 veresnya 1980 misto Kiyiv ukrayinskij radyanskij diyach zhurnalist Kandidat u chleni CK KP b U u travni 1940 sichni 1949 r Kandidat filologichnih nauk 1949 docent profesor Kiyivskogo derzhavnogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka Prozhogin Vasil YeliozarovichNarodivsya 19 travnya 1906 1906 05 19 Orel Rosijska imperiyaPomer 1980 Kiyiv Ukrayinska RSR SRSRDiyalnist zhurnalistNaukovij stupin kandidat filologichnih naukPartiya KPRSU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Prozhogin Zmist 1 Biografiya 2 Sim ya 3 Zvannya 4 Nagorodi 5 Primitki 6 DzherelaBiografiya RedaguvatiNarodivsya u robitnichij rodini Zakinchivshi semirichnu shkolu rozpochav trudovu biografiyu u 1921 roci uchnem slyusarya v Orlovskomu miskomu parovoznomu depo Tam samo navchavsya u zaliznichnomu profesijnomu tehnikumi Pracyuvav slyusarem brigadirom pomichnikom mashinista mashinistom Orlovskogo parovoznogo depo Chlen VKP b z 1927 roku U 1928 roci pochav pracyuvati v presi perevazhno na kerivnij roboti zastupnikom vidpovidalnogo redaktora gazeti Molodoj Kommunar organ Voronezkogo obkomu VLKSM u 1931 1932 rr vidpovidalnim redaktorom gazeti Udarnik organ politviddilu Pivdenno Shidnoyi zaliznici u Voronezhi u 1932 1935 rr zaviduvachem promislovo transportnogo viddilu gazeti Kommuna organ Voronezkogo obkomu VKP b Odnochasno u 1935 roci zakinchiv zaochne viddilennya Moskovskogo institutu zhurnalistiki imeni gazeti Pravda a takozh vechirnye viddilennya Voronezkogo institutu marksizmu leninizmu U 1935 1938 r student Moskovskogo institutu chervonoyi profesuri literaturi U 1938 roci rishennyam CK VKP b vidryadzhenij do Dnipropetrovska na posadu vidpovidalnogo redaktora gazeti Dnepropetrovskaya pravda organ Dnipropetrovskogo oblasnogo komitetu KP b U Todi zh obiravsya chlenom Dnipropetrovskogo obkomu KP b U U grudni 1938 chervni 1942 roku vidpovidalnij redaktor respublikanskoyi gazeti Sovetskaya Ukraina organu CK KP b U Z serpnya 1942 roku v Chervonij armiyi uchasnik nimecko radyanskoyi vijni Pracyuvav vidpovidalnim redaktorom frontovoyi gazeti Vpered na Zapad 9 go mehanizovanogo korpusu 3 yi gvardijskoyi tankovoyi armiyi 1 go Ukrayinskogo frontu U 1945 1946 r lektor Politichnogo upravlinnya Centralnoyi grupi radyanskih okupacijnih vijsk u Badeni Avstriya Pislya demobilizaciyi z armiyi pracyuvav lektorom CK KP b U U 1946 1954 r pracyuvav u Vishij partijnij shkoli VPSh pri CK KP b U zaviduvav kafedroyu partijnogo budivnictva i zhurnalistiki U 1948 1949 r sluhach kursiv disertantiv Akademiyi suspilnih nauk pri CK VKP b Uspishno zahistiv kandidatsku disertaciyu na temu Pracya v estetici M Gorkogo Narivni z osnovnoyu robotoyu u VPSh pochinayuchi z 1948 roku pracyuvav u Kiyivskomu derzhavnomu universiteti na kafedri rosijskoyi literaturi filologichnogo fakultetu ta z 1950 roku na kafedri teoriyi i praktiki radyanskoyi presi viddilennya zhurnalistiki za sumisnictvom U 1950 roci zdobuv vchene zvannya docenta Vid kvitnya 1951 do zhovtnya 1952 roku ocholyuvav kafedru teoriyi i praktiki radyanskoyi presi na filologichnomu fakulteti u Kiyivskomu derzhavnomu universiteti j buv faktichno yiyi pershim chinnim zaviduvachem za sumisnictvom U 1953 1969 r docent kafedri istoriyi zhurnalistiki na fakulteti zhurnalistiki Kiyivskogo derzhavnogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka Do 1978 roku profesor kafedri istoriyi literaturi i zhurnalistiki Kiyivskogo derzhavnogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka Rozrobiv i chitav normativni disciplini Istoriya rosijskoyi zhurnalistiki Istoriya rosijskoyi literaturi HIH storichchya Istoriya rosijskoyi publicistiki a takozh speckursi Publicistichna majsternist Chernishevskogo Maksim Gorkij publicist ta Oleksandr Sergijovich Pushkin publicist Opublikuvav ponad 200 materialiv z riznih pitan rosijskogo literaturoznavstva u tomu chisli dvi monografiyi pro tvorchist Gorkogo Sim ya RedaguvatiDruzhina Olga Ivanivna 1913 r n pracyuvala v Radi Ministriv URSR Sin Anatolij polyarnij lotchik pomer 1999 roku Donka Alisa Gerasimenko zhurnalistka V Ye Prozhogin zhiv u Kiyevi pomer u veresni 1980 roku 1 Zvannya Redaguvatikapitan majorNagorodi Redaguvatiorden Chervonogo Prapora 29 04 1944 orden Vitchiznyanoyi vijni 2 go st 9 04 1945 ordeni medaliPrimitki Redaguvati Dolgozhitelnica Olga Ivanovna ProzhoginaDzherela Redaguvati 1 2 nedostupne posilannya z lipnya 2019 3 Zhurnalistika naukovij zbirnik za red N Sidorenko K Institut zhurnalistiki KNU imeni Tarasa Shevchenka 2014 Vip 13 38 244 s Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Prozhogin Vasil Yeliozarovich amp oldid 40009396