Припливний хвіст — тонка, витягнута область із зір і міжзоряного газу, яка простягається з галактики в навколишній простір. Припливні хвости виникають під дією припливних сил, які справляють одна на одну взаємодіючі галактики. Прикладами галактик з припливними хвостами є галактика Пуголовок і галактики Мишки. Припливні сили можуть витягти значну кількість галактичного газу у припливний хвіст; в галактиці Антени, наприклад, майже половина спостережуваної газоподібної речовини міститься у хвостових структурах. У галактиках, які мають припливні хвости, близько 10 % зореутворення відбувається у хвості. У відомому Всесвіті, приблизно 1 % всього зореутворення припадає на припливні хвости.
Деякі пари взаємодіючих галактик мають два різні хвости, як наприклад у галактиці Антени, тоді як інші системи мають лише один хвіст. Більшість припливних хвостів трохи вигнуті через обертання галактик. Хвости, які візуально здаються прямими, насправді можуть бути вигнутими хвостами, спостережуваними з ребра.
Історія ред.
Припливні хвости вперше були досліджені Фріцем Цвіккі в 1953 році. Однак кілька астрофізиків висловили сумніви, що хвости можуть виникати тільки внаслідок припливних сил, у цьому сумнівався і сам Цвіккі. Борис Воронцов-Вельяминов стверджував, що хвости бувають надто тонкими і надто довгими (іноді до 100 000 пк), щоб вони могли утворитися лише дією припливних сил. Однак в 1972 році Алар Тоомре довів, що хвости утворюються саме під дією припливних сил.
Примітки ред.
- Mihos, Christopher J. et al. Modeling the Spatial Distribution of Star Formation in Interacting Disk Galaxies // The Astrophysical Journal : journal. — IOP Publishing, 1993. — Vol. 418 (9 March). — P. 82—99. — Bibcode:. — DOI:.
- Jarrett, T. H. et al. Remarkable Disk and Off-Nuclear Starburst Activity in the Tadpole Galaxy as revealed by the Spitzer Space Telescope // Astronomical Journal : journal. — 2006. — Vol. 131, no. 1 (9 March). — P. 261—281. — arXiv:astro-ph/0510788. — Bibcode:. — DOI:.
- Naeye, Robert (18 грудня 2007). . NASA Goddard Flight Center. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 18 червня 2010.
- Zwicky, Fritz. Luminous and dark formations of intergalactic matter // Physics Today : journal. — 1953. — Vol. 6, no. 4 (4). — P. 7—11. — Bibcode:. — DOI:.
- Zasov, A. V. The Possibility of a Long Lifetime for Intergalactic Arms // Soviet Astronomy – AJ[en] : journal. — 1968. — Vol. 11, no. 5 (9 March). — Bibcode:.
- Gold, T. & Hoyle, F. (1959). Cosmic rays and radio waves as manifestations of a hot universe. Paris Symposium on Radio Astronomy. Stanford University Press. с. 583–588.
- Zwicky, Fritz. Intergalactic Bridges // Astronomical Society of the Pacific Leaflets. — 1963. — Т. 9 (9 березня). — С. 17—24. — Bibcode:.
- Vorontsov-Velyaminov, B. (1962). Interaction of Multiple Systems. Problems of Extra-Galactic Research. Macmillan Press. с. 194–200. Bibcode:1962IAUS...15..194V.
- Toomre, Alan; Toomre, Juri. Galactic Bridges and Tails // The Astrophysical Journal : journal. — IOP Publishing, 1972. — Vol. 178, (12). — P. 623—666. — Bibcode:. — DOI:.