Приватна власність — одна з форм власності, яку розуміють як абсолютне, захищене законом право фізичної або юридичної особи, чи групи осіб на об'єкт власності: продукти праці, засоби виробництва, гроші та цінні папери, інше рухоме та нерухоме майно тощо. Приватна власність на засоби виробництва є однією із основоположних факторів переходу країни до ринкової економіки.
Форми приватної власності Редагувати
Основні форми приватної власності:
- Індивідуальна — право на об'єкт власності належить одній людині чи сім'ї:
- одноосібна
- сімейна
- Колективна — право на об'єкт власності належить групі осіб:
- партнерська
- корпоративна — колективне володіння здійснює колектив людей, склад якого постійно змінюється
- акціонерна
Також розрізняють:
- трудову приватну власність — власник сам є трудівником і не застосовує найману працю
- капіталістичну приватну власність — власник застосовує найману працю
Характеристики форм власності Редагувати
Індивідуально-трудову приватну власність характеризує те, що для господарської діяльності громадянин використовує власні засоби виробництва та свою робочу силу. Якщо для господарської діяльності використовується праця членів сім'ї, така власність є сімейно-трудовою приватною. Індивідуальний власник може застосовувати для господарської діяльності працю найманих робітників, така власність є індивідуально-капіталістична приватна.
Партнерську приватну власність характеризує те, що кілька фізичних чи юридичних осіб, які домовляються про об'єднання своїх капіталів або майна та спосіб управління ним з метою здійснення спільної підприємницької діяльності.
Корпоративну (акціонерну) приватну власність характеризує те, що капітал утворюється через випуск і продаж акцій; об'єктом власності крім капіталу є й інше майно, яке набувається в результаті господарської діяльності — така форма поєднує приватну власність і колективне її використання.
Межі між приватною і суспільною формами власності досить рухомі через різноспрямовані процеси:
Приватний сектор Редагувати
Сектор економіки, в якому економічна діяльність заснована на приватній власності на засоби виробництва.
Приватний сектор в макроекономіці — модель приватної економіки без втручання держави, в якій взаємодіють тільки сектор домогосподарств (споживачі благ, постачальники ресурсів) і сектор фірм (виробники благ, споживачі ресурсів).
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Конституція України (статті 41, 116, 142 і 143).
- Большой Энциклопедический словарь (рос.)
- Економічна енциклопедія в 3-х т., т.1.— К., ВЦ Академія, 2000, с.244
- Цивільне право України / Ч. Н. Азімов, М. М. Сибільов, В. І. Борисова та ін. / За ред. Ч. Н. Азімова, С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. — Х.: Право, 2000.
- А. С. Гальчинський. Основи економічної теорії.— К., 1995
Посилання Редагувати
- Право приватної власності // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ //Фармацевтична енциклопедія