Прибережний підводний човен - це невеликий, маневрений підводний човен з неглибокою осадкою, який спроможний діяти у мілководних прибережних ділянках морів чи навіть у гаванях. Хоча розміри цього класу субмарин точно не визначені, прибережні підводні човни більші за надмалі підводні човни, але менші, ніж підводні човни, призначені для тривалих походів у відкрите море. Обмеженість простору на борту прибережних підводних човнів визначають їх незначні запаси палива та продовольства для команди (що обмежує їх автономність), а також обмежений боєкомплект. Водночас такі човни спроможні діяти у районах, недоступних для більших підводних човнів, крім того, їх важче виявити.
Історія ред.
Перші підводні човни були фактично прибережними, адже на ранніх етапах розвитку вони не мали технічної можливості здійснювати далекі походи.
Спеціалізовані прибережні підводні човни з'явилися у Німеччині під час під час Першої світової війни, оскільки мали перевагу над звичайними човнами у мобільності та швидкості побудови, у той час, як їх технічні характеристики були достатніми для операцій у Ла-Манші. Водотоннажність цих прибережних підводних човнів складала лише 15 чи 20 відсотків від стандартних підводних човнів, зате вони могли будуватися у чотири рази швидше, а також доправлятися залізницею до морських баз у окупованій Бельгії. Загальний обсяг виробництва німецьких прибережних підводних човнів під час Першої світової війни склав 136 субмарин, призначених для торпедних атак і 95 підводних мінних загороджувачів.
Посилання ред.
- SSK Andrasta Littoral Submarine, France. naval-technology.com. Процитовано 28 листопада 2016.
- Gray, pp.226&228
- Tarrant, pp.15-24
- Tarrant, p.161