Прагматична санкція 1549 року — едикт імператора Священної Римської імперії Карла V про реорганізацію Сімнадцяти провінцій, ухвалений для здійснення планів із централізації адміністративного поділу Священної Римської імперії.
| Прагматична санкція | |
| Країна | Бельгія |
|---|---|
| Мова твору або назви | французька |
Первинно територія Сімнадцяти провінцій була конгломератом феодальних володінь, що входили до складу Священної Римської імперії або таких, що підкорились властителям Франції, й була відомою під назвою Бургундські Нідерланди. Прагматична санкція виокремила цю територію в окрему політичну сутність, що стала спадковим володінням дому Габсбургів. Після того як Карл V у 1556 році зрікся престолу, Сімнадцять провінцій були успадковані його сином Філіпом II.
Силоміць нав'язуючи єдність 17 територіям з різною історичною долею й різними традиціями, Прагматична санкція 1549 року підготувала підґрунтя для вибуху народного невдоволення у Нідерландській революції.
- У Вікіджерелах є Прагматична санкція 1549 року