Пономарьов Петро Олексійович

Петро Олексійович Пономарьов (17 червня 1927(19270617), смт. Зуївка, тепер Шахтарського району Донецької області — 24 жовтня 1985, місто Донецьк) — український радянський діяч, 1-й секретар Макіївського міськкому КПУ Донецької області, секретар Донецького обкому КПУ, генеральний директор виробничого об'єднання «Артемвугілля». Кандидат у члени ЦК КПУ в 1966—1971 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 6—7-го скликання.

Пономарьов Петро Олексійович
Народився	17 червня 1927(1927-06-17) смт Зуївка, тепер Шахтарського району Донецької області
Помер	24 жовтня 1985(1985-10-24) (58 років) місто Донецьк
Національність	росіянин
Діяльність	державний діяч
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пономарьов.

Біографія

Народився в селянській родині. Трудову діяльність розпочав у 1944 році електромонтером на Зуївській ДРЕС Сталінської області.

Закінчив гірничо-будівельний технікум і вищі інженерні курси при Донецькому політехнічному інституті.

Член КПРС з 1953 року.

Працював головним механіком шахти, начальником шахтоуправління, головним інженером тресту «Жовтеньвугілля» Сталінської області.

З 1960 року перебував на відповідальній партійній роботі. До 1963 року — 1-й секретар Харцизького районного комітету КПУ Донецької області.

У 1963—1968 роках — 1-й секретар Макіївського міського комітету КПУ Донецької області.

26 грудня 1968 — 9 січня 1976 року — секретар Донецького обласного комітету КПУ.

У січні 1976 — 1979 року — генеральний директор виробничого об'єднання «Артемвугілля» Донецької області.

У 1979 — 24 жовтня 1985 року — начальник управління Донецького округу Державного комітету Української РСР по нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості й гірничому нагляду (Держгіртехнагляду УРСР).

Нагороди

• три ордени Трудового Червоного Прапора
• орден «Знак Пошани»
• дві медалі

Джерела

• газета «Радянська Донеччина» (Донецьк) — лютий 1963 року.
• газета «Радянська Донеччина» (Донецьк) — 25 жовтня 1985 року.