Пол Саймон (Paul Simon; 13 жовтня 1941, Ньюарк, Нью-Джерсі, США) — американський вокаліст, гітарист, автор текстів, композитор, продюсер.
| Пол Саймон | |
|---|---|
| англ. Paul Simon | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 13 жовтня 1941[…] (82 роки) |
| Місце народження | Ньюарк, Нью-Джерсі, США |
| Роки активності | 1957 — тепер. час |
| Громадянство | США |
| Віросповідання | юдаїзм |
| Професії | співак, автор пісень, музичний продюсер, автор-виконавець, композитор, актор, музикант, гітарист, кіноактор, телеактор, студійний музикант |
| Освіта | Квінз-коледжd (1963), Brooklyn Law Schoold (1964) і Forest Hills High Schoold (1958) |
| Співацький голос | тенор |
| Інструменти | бас-гітара, вокал[d] і гітара |
| Мова | англійська |
| Жанри | рок-музика, фольк-рок, софт-рок і етнічна музика |
| Псевдоніми | Jerry Landis, True Taylor і Paul Kane |
| Колективи | Simon and Garfunkel і Tom and Jerryd |
| Нагороди | |
| Автограф | |
| paulsimon.com | |
| Цитати у Вікіцитатах Файли у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
На музичній сцені Пол Саймон дебютував разом зі своїм шкільним приятелем Артом Гарфанкелем (Art Garfunkel). 1957 року цей дует під назвою Tom & Jerry потрапив до американського чарту з рок-н-рольним хітом «Hey Schoolgirl». Проте записавши альбом, приятелі розлучилися, щоб продовжити навчання в коледжі.
Наприкінці 1950-х та на початку 1960-х років Саймон під різними псевдонімами записав кілька синглів, які принесли йому помірковану популярність. Серед них були, наприклад, «The Lone Teen Ranger» (як Jerry Landis), «Motorcycle» (як Тісо & The Triumphs), «He Was My Brother» (як Paul Kane) та «Just To Be With You» (як Cousins, у співпраці з Кейрол Кінг).
1964 року співак вирушив до Європи, де час від часу виступав на паризьких вулицях та лондонських фолк-клубах. Того ж року він повернувся до Нью-Йорка, де завдяки протекції продюсера Тома Вілсона уклав угоду з фірмою «CBS» та відновив співпрацю з Артом Гарфанкелем. Наслідком цього став альбом дуету Simon & Garfunkel «Wednesday Morning 3 AM», куди, наприклад, ввійшов твір «The Sound Of Silence». Однак лонгплей виявився комерційною поразкою і Саймон вирішив повернутися до Лондона.
1965 року Саймон записав там альбом «The Paul Simon Songbook», який було видано лише у Великій Британії. І цей альбом спіткала б доля лонгплея «Wednesday Morning З AM», якби не інтуїція американського продюсера Тома Вілсона. Збагачений електроінструментами, ремікс «The Sound Of Silence» через два тижні очолив американський чарт синглів, зробивши з Саймона та Гарфанкеля ідолів фолк-року. Взагалі, у період 1965—1970 років Simon & Gurfunkel стали одним з найпопулярніших дуетів в історії популярної музики. Однак дует все ж розпався 1970 року, причинами чого були різні музичні концепції та свідомий вибір індивідуальних творчих шляхів.
1972 року Саймон записав стилістично неоднорідний альбом «Paul Simon». З цієї платівки, що поєднувала елементи латиноамериканської музики, регі і джазу, походили хіт-сингли «Mother & Child Reunion» та «Me & Julio Down By The Schoolyard». Записаний роком пізніше, лонгплей «There Goes Rhymin' Simon» призначався для ширшого кола слухачів, що підтвердив рекордний тираж і успіх творів «Kodachrome» та «Take Me To The Mardi Gras». Добре зустрінуте турне принесло концертну платівку «Live Rhymin», де можна було почути кілька стандартів дуету Simon & Garfunkel.
Кульмінацією творчих задумів Саймона став альбом-бестселер 1975 року «Still Crazy After All These Years», відмічений нагородою «Греммі» у кількох номінаціях. Дещо гіркий автобіографічний твір 'Twenty Ways To Leave Your Lover" потрапив на вершину американського чарту як перший у сольній кар'єрі співака, а в хітовому «My Little Town» можна було почути дует з Гарфанкелем.
Наступні п'ять років Саймон користувався плодами власної кар'єри. Цей період приніс йому епізодичну роль у «Енні Голл» Вуді Аллена, записаний разом з Гарфанкелем та Джеймсом Тейлором хіт-сінг/і «Wonderful World», компіляцію «Greatest Hits» з твором «Slip Stidin» Away" та зміну фірми «CBS» на «Warner Brothers».
1980 року співак видав лонгплей «One Trick Pony» з музикою до однойменного фільму. Саймон був автором сценарію та виконавцем головної ролі, однак незважаючи на досить амбіційний сценарій та епізодичну появу гурту The Lovin' Spoonful і Тіні Тіма, фільм зустріли прохолодно, що певною мірою вплинуло на творчу стагнацію Пола та затримало появу чергового альбому. Бестселером у цей період стала подвійна концертна платівка, що відбивала перший за багато років спільний виступ Саймона з Гарфанкелем, який відбувся у нью-йоркському «Central Park» 19 вересня 1981 року.
Однак спільні студійні сесії не перетворились на відродження діяльності дуету, хоча частина записаного матеріалу потрапила на черговий сольний альбом Саймона «Hearts & Bones», що з'явився 1983 року. Проте споживачі музичної продукції недооцінили нову роботу співака і незважаючи на популярність сингла «The Great Late Johnny Ace» в цілому альбом пройшов непоміченим.
Саймон пережив невдачу цієї платівки і 1984 року, зацікавившись африканськими ритмами, оселився у Південній Африці. Взявши участь у роботі над відомим твором «We Are The World», який виконав колектив зірок USA For Africa, Саймон у Йоханесбурзі організував студійні сесії з багатьма місцевими чорношкірими музикантами, наприклад, учасниками гуртів The Boyoyo Boys, Tao Еа Matsckha та церковним хором Ladysmith Black Mambazo. Внаслідок цього з'явився альбом «Graceland» — одна з найцікавіших і водночас найпопулярніших платівок 1980-х років. У запису цього альбому взяли також участь Los Lobos, Лінда Ронстадт та Rockie Dopsie & The Twisters. Однак платівка та промоційне турне у ПАР було засуджено комітетом боротьби з апартеїдом. Але незважаючи на бюрократичні оскарження у «порушенні культурного бойкоту», альбом, використовуючи музичну спадщину різних цивілізацій, був логічним підсумком творчих пошуків артиста, пропонуючи такі відмінні стилі, як фолк, ритм-енд-блюз, карибські ритми та джаз. сингл-хітами з цього лонгплея стали композиції «The Boy In The Bubble», «You Can Call Me All» та заглавний твір «Graceland».
Продовженням різнокультурних пошуків співака була записана 1990 року з африканськими та бразильськими музикантами платівка «Rhythm Of The Saints». Наступного року Саймон видав лонгплей з записом свого концерту в «Central Park», a 1992 року одружився з Едді Брікелл з групи The New Bohemians. 4 січня 1993 року у них народився син Адріан Едвард. Того ж року Саймон взяв участь у запису альбому Віллі Нельсона «Across The Borderline». Наприкінці 1997 року співак запропонував новий альбом "Songs From «The Capeman», який стилістично витримано у дусі «Graceland» та «The Rhythm Of The Saints».
Дискографія Редагувати
- 1965: The Paul Simon Songbook
- 1972: Paul Simon
- 1973: There Goes Rhymin' Simon
- 1974: Live Rhymin'
- 1975: Still Crazy After All These Years
- 1977: Greatest Hits, Etc.
- 1980: One — Trick Pony (Soundtrack)
- 1983: Hearts & Bones
- 1986: Graceland
- 1988: Negotiations & Love Songs 1971—1986
- 1989: The Magic Of Paul Simon
- 1990: The Rhythm Of The Saints
- 1991: The Concert In The Park — August 15th 1991
- 1993: Paul Simon & Friends
- 1993: 1964—1993
- 1993: Anthology
- 1997: Songs From «The Capeman».
- 2000: You're the One
- 2006: Sunrise
- 2011: So Beautiful or So What
- 2016: Stranger to Stranger
- 2018: In the Blue Light
- 2023: Seven Psalms
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Пол Саймон |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пол Саймон |
Примітки Редагувати
- ↑ Internet Broadway Database — 2000.
- Holden S. Encyclopædia Britannica
- LIBRIS — 2018.
- https://www.rollingstone.com/music/music-news/paul-simons-restless-journey-240593/
- https://books.google.de/books?id=VZ_YBAAAQBAJ&pg=PR14&lpg=PR14&dq=paul+simon+brooklyn+law+school&redir_esc=y#v=onepage&q=paul%20simon%20brooklyn%20law%20school&f=false
- http://www.classmates.com/blog/celebrity/paul-simon/
- ↑ Montreux Jazz Festival Database
- ↑ Czech National Authority Database