Іва́н Євге́нович Поліхун — майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Поліхун Іван Євгенович | |
|---|---|
| Майор | |
| Загальна інформація | |
| Військова служба | |
| Приналежність | Україна |
| Вид ЗС | Збройні сили |
| Рід військ | Армійська авіація |
| Формування | |
| Війни / битви | Миротворчі операції ООН в Африці |
| Нагороди та відзнаки | |
З життєпису ред.
Син авіатора, дитинство пройшло у військових містечках на території Угорщини, Грузії, Далекого Сходу. Льотчик першого класу — понад 2500 годин нальоту. Його тесть теж авіатор; воював в Афганістані. Миротворець; у травні 2014-го прилетів з Африки.
Брав участь у боях на сході України літом 2014 року. Здійснював у складі вертольотного екіпажу евакуацію поранених з передової. Одного разу на борт вертольота завантажили 28 осіб. Екіпаж виконував по сім-вісім вильотів на день. В серпні 2014 року ворог обстріляв борт, який працював у парі з його вертольотом, бригада втратила льотчика-штурмана — Дмитро Арциленко — літали до Савур-могили. Літав в парі з екіпажем Володимира Шлюхарчука.
З дружиною виховують сина.
Нагороди ред.
- орден Богдана Хмельницького II ступеня (24 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (31 жовтня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни.
Примітки ред.
- Указ Президента України від 24 квітня 2022 року № 272/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- Указ № 838/2014
Джерела ред.
- [ 3 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- «Бувало, летиш і чуєш цокотіння куль. Запитуєш екіпаж: „усі живі?“ — і летиш далі»
| Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |