Марк Антоній Полемон II Піфодор Філогерманік Філопатор (грец. Μάρκος Αντώνιος Πολέμων Πυθόδωρο, 12 до н. е./11 до н. е. — 74) — останній цар Понту і Колхіди у 38—63 роках, цар Боспору у 38-41роках, Кілікії у 38-74.
| Полемон II | |
|---|---|
| дав.-гр. Μάρκος Ἀντώνιος Πολέμων Πυθόδωρος | |
| Народився | 10-ті до н. е. |
| Помер | 74 Кілікія |
| Діяльність | монарх |
| Посада | монарх |
| Рід | династія Полемонаd |
| Батько | Полемон I |
| Мати | Піфодорида Понтійська |
| Брати, сестри | Арташес III і Антонія Тріфена |
| У шлюбі з | Верніка і Юлія Мамея[d] |
| Діти | Rheometalces Philocaesard і Полемон Євпаторd |
|
Життєпис Редагувати
Походив з династії Піфодоридів. Син Полемона I, царя Боспору, Понту, Колхіди, Малої Вірменії та частини Кілікії, і Піфодориди I, онуки Марка Антонія, праонуки Мітрідата VI Евпатора і Тиграна I.
Народився у 12 або 11 році до н. е. Дитиною втратив батька, який загинув у війні у азійській частині Боспорського царства з племенем аспургіан у 8 році до н. е. Після шлюбу його матері з Архелаєм, царем Капподокії, Полемон Піфодор разом з родичами перебралася до Мазаки, столиці цієї держави. Після смерті вітчима у 17 році повернувся до Понту.
Тривалий час мешкав в Синопі, але не був допущений до влади спочатку матір'ю, а потім сестрою Антонією Тріфеною. У 27 році Понту та інші батьківські землі рішенням римського імператора Тиберія приєднано до Риму.
Лише у 38 після сходження на трон імператора Калігули, Полемон домігся повернення Понту, Колхіди та частини Кілікії. Зберігав вірність імператору, сприяючи посиленню римського впливу в Закавказзі. Сприяв економічному розвитку своїх земель, зокрема було відроджено торговельний флот, в Колхіді активно використовувалися копальні корисних металів.
У 39 Калігула передав Полемону II Боспорське царство, але він не зміг його захопити. У 41 році римський імператор Клавдій відібрав у Полемона II Боспорське царство, розширивши його володіння в Кілікії. У 47 році разом з Антіохом IV, царем Коммагени Полемон II в Кілікії провів спортивні ігри на честь Клавдія.
У 50 перебував з візитом в Юдеї, де його урочисто зустрів місцевий цар Ірод Агріппа II. Тут було домовлено про шлюб з сестрою останнього Береніка, натомість Полемон II перейшов у юдаїзм. Втім, цей шлюб тривав недовго. Після його розірвання цар Понту і Колхіди повернувся до поганства.
Згодом оженився на представниці царського роду м. Емеса (Сирія). Від цього шлюбу мав 2 синів. Десь після 60 року перейменував місто Фанізан на Полемонію. У 63 році римський імператор Нерон конфіскував усі володіння Полемона II, окрім Кілікії. Причини цього достеменно не виявлені: або Нерон міг підозрювати понтійського царя у можливій зраді або намагався зміцнити позицію Риму напередодні великої війни з Парфією.
Пісдя цього Полемон II правив своєю Гірською Кілікією до самої смерті у 74 році.
Родина Редагувати
1. Дружина — Береніка, донька Ірода Агріппи I, царя Юдеї
дітей не було
2. Юлія Мамея, донька Сампсікерама, царя Емеси
Діти:
- Полемон Евпатор, цар Кілікії
- Реметалк Філоцезар, цар Кілікії
Джерела Редагувати
- R.D. Sullivan (1980), «Dynasts in Pontus», ANRW 7.2, pp. 925—930. For the intermarriages between the Polemonids and other dynasties of East Asia Minor
- H. Temporini & W. Haase, Politische Geschichte (Provinzen und Randvölker: Griechischer Balkanraum; Kleinasien). Griechischer Balkanraum; Kleinasien), Walter de Gruyter, 1980
- Christian Settipani, Continuité gentilice et continuité familiale dans les familles sénatoriales romaines à l'époque impériale, Oxford, Linacre College, Unit for Prosopographical Research, coll. " Prosopographica et Genealogica / 2 ", 2000, 597 p. (ISBN 1-900934-02-7)