Подія Міяке

Подія Міяке — це потужний спалах космічного випромінювання. Походження та причини різкого збільшення активності космічних променів наразі невідомі. Спалахи супроводжуються, зокрема, збільшенням ізотопу вуглецю-14 (¹⁴C) у кільцях дерев, із чого випливає, що такі події можна датувати методами дендрохронології.

Події Міяке відбуваються в середньому кожні 1000 років. Останні такі виверження відбулися приблизно в 7176 році до н. е., у 5410 році до н. е., 5259 році до н. е., 663 році до н. е., 774 році н. е. та в 993—944 роках н. е.

Згідно з дослідженнями австралійського фізика Бенджаміна Поупа (Benjamin Pope), деякі зі спалахів короткочасними, інші тривали роками. За словами Поупа, якщо такий спалах відбудеться в наш час, він справить величезний вплив на глобальну інфраструктуру, як-от супутники, інтернет-кабелі та електромережі.

Відкриття

Група японських учених, яка аналізувала методом прискореної мас-спектрометрії (AMS) активність вуглецю-14 у деревних кільцях японського кедра, виявила різкий стрибок активності радіовуглецю в кільцях, що утворилися в 774—775 роках. Це зростання (1,2 % на рік, у 20 разів більше за звичайні зміни) було настільки високим, що в статті, опублікованій 14 червня 2012 року в журналі Nature, автори заявили про неможливість пояснення такого стрибка концентрації радіоактивного вуглецю в атмосфері ні великим сонячним спалахом, ні появою наднової. Першою в списку авторів повідомлення була вказана аспірантка Нагойського університету Фуса Міяке (Fusa Miyake), тому такі події дістали назву події Міяке.

Незабаром такий самий стрибок у річних кільцях, що відносяться до цього самого року, було виявлено в дубі з Німеччини, модрині з Ямалу, сосні з Каліфорнії та пізніше в дерев із низки інших регіонів. Додаткова кількість вуглецю-14, що з'явилася внаслідок зазначеної події, в усередненні по поверхні Землі становила (1,1…1,5) × 10⁸ атомів/см². За іншою інформацією, загальна кількість атомів вуглецю-14, що виникла внаслідок події 774 року, становила (9,6 ± 0,5) × 10²⁶, або загалом близько 22 кг, тобто в (3,2 ± 0,2) рази більше, ніж у середньому виникає в земній атмосфері за рік у звичайних умовах.

Фізики показали, що стрибок такої інтенсивності все-таки можна пояснити сонячним спалахом, але дуже сильним — найсильнішим за останні тисячоліття. Гіпотези про падіння комети або близький спалах наднової були спростовані. Гляціологи підтвердили реальність цієї події після виявлення сплеску концентрацій космогенних ізотопів берилію-10 (¹⁰Be) і хлору-36 (³⁶Cl), виявлених в антарктичних і гренландських крижаних кернах.

У 2013 році з'явилася ще одна стаття Фуси Міяке з двома співавторами, у якій повідомлялося про виявлення аналогічного, але трохи меншого стрибка концентрації вуглецю-14 у 994 році. Пізніше відбулося уточнення датування подій: сплеск вуглецю-14 у 774 році (червень — серпень) і сплеск вуглецю-14 у 993 році (лютий — червень). Кількість вуглецю-14, що виникла в результаті події 993 року, оцінено в (5,3 ± 0,5) × 10²⁶ атомів (в 1,8 ± 0,2 раза більша за їхню середню генерацію за рік).

У 774 і 993 роках у хроніках відзначалися спостереження небесних явищ, які можуть бути інтерпретовані як полярні сяйва в низьких широтах (Німеччина, Ірландія, Корея).

Групи дослідників зі США та Китаю виявили ще кілька подібних подій у більш далекому минулому. Усі вони були об'єднані під назвою події Міяке.

У 2019 році було опубліковано свідоцтва ще однієї величезної сонячної бурі приблизно в 660 році до н. е., яку можна порівняти з подіями 774—775 і 993—994 років. Ймовірно, полярне сяйво під час цього спалаху було зафіксовано в ассирійських записах.

У 2021 році відкрили ще дві події Міяке, вони відбулися в 7176 і 5259 роках до н. е.

Подія Міяке 774 року була використана, наприклад, при встановленні методом дендрохронології сезону і року початку будівництва фортеці Пор-Бажин.

Див. також

• Сплеск вуглецю-14 у 774 році
• Сплеск вуглецю-14 у 993–994 роках
• Подія Керрінгтона
• Список сонячних бур

Бібліографія

• Fusa Miyake, Kentaro Nagaya, Kimiaki Masuda, Toshio Nakamura: A signature of cosmic-ray increase in ad 774—775 from tree rings in Japan. In: Nature 486 (2012), pp. 240—242.
• Qingyuan Zhang, Utkarsh Sharma, Jordan A. Dennis et al.: Modeling cosmic radiation events in the tree-ring radiocarbon record. In: Proceedings of the Royal Society Vol. 478, No. 2266 (October 2022), doi : 10.1098/rspa.2022.0497 .

Примітки

1. Ancient tree rings might not record solar flares after all. cosmosmagazine.com (en-AU). 28 жовтня 2022. Процитовано 6 березня 2023. 
2. online, heise. Rätselhafte Strahlungsausbrüche etwa alle 1000 Jahre: Gefahr für moderne Technik. heise online (нім.). Процитовано 6 березня 2023. 
3. Radiocarbon (14C). www.isee.nagoya-u.ac.jp (англ.). Процитовано 6 березня 2023. 
4. Miyake, Fusa; Nagaya, Kentaro; Masuda, Kimiaki; Nakamura, Toshio (2012-06). A signature of cosmic-ray increase in ad 774–775 from tree rings in Japan. Nature (англ.) 486 (7402). с. 240–242. ISSN 1476-4687. doi:10.1038/nature11123. Процитовано 13 березня 2023. 
5. Usoskin, I. G.; Kromer, B.; Ludlow, F.; Beer, J.; Friedrich, M.; Kovaltsov, G. A.; Solanki, S. K.; Wacker, L. (1 квітня 2013). The AD775 cosmic event revisited: the Sun is to blame. Astronomy & Astrophysics (англ.) 552. с. L3. ISSN 0004-6361. doi:10.1051/0004-6361/201321080. Процитовано 13 березня 2023. 
6. Büntgen, Ulf; Wacker, Lukas; Galván, J. Diego; Arnold, Stephanie; Arseneault, Dominique; Baillie, Michael; Beer, Jürg; Bernabei, Mauro та ін. (6 вересня 2018). Tree rings reveal globally coherent signature of cosmogenic radiocarbon events in 774 and 993 CE. Nature Communications (англ.) 9 (1). с. 3605. ISSN 2041-1723. doi:10.1038/s41467-018-06036-0. Процитовано 13 березня 2023.  рекомендується |displayauthors= (довідка)
7. O’Hare, Paschal; Mekhaldi, Florian; Adolphi, Florian; Raisbeck, Grant; Aldahan, Ala; Anderberg, Emma; Beer, Jürg; Christl, Marcus та ін. (26 березня 2019). Multiradionuclide evidence for an extreme solar proton event around 2,610 B.P. (∼660 BC). Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.) 116 (13). с. 5961–5966. ISSN 0027-8424. PMC PMC6442557. PMID 30858311. doi:10.1073/pnas.1815725116. Процитовано 13 березня 2023.  рекомендується |displayauthors= (довідка)
8. . hcvalidate.perfdrive.com. doi:10.3847/2041-8213/ab42e4. Архів оригіналу за 13 березня 2023. Процитовано 13 березня 2023. 
9. Tree rings reveal two strong solar proton events in 7176 and 5259 BCE. www.researchsquare.com (англ.). 10 серпня 2021. Процитовано 13 березня 2023. 
10. жизнь, Редакция журнала Наука и. Как вспышка на солнце «объяснила» происхождение заброшенной крепости. www.nkj.ru (рос.). Процитовано 13 березня 2023.