Поверхневі води англ surface water нім Tagwasser n oberirdisches Wasser n Oberflächenwasser n води суходолу що постійно

Поверхневі води (англ. surface water; нім. Tagwasser n, oberirdisches Wasser n, Oberflächenwasser n) — води суходолу, що постійно або тимчасово перебувають на земній поверхні у формі різних водних об'єктів у рідкому (водотоки, водойми) і твердому (льодовики, сніговий покрив) стані.

Рис. 2. Схема взаємозв’язку поверхневих і ґрунтових вод (ліворуч – на карті, праворуч – на розрізі): а – ґрунтові води живлять річку, б – річка живить водоносний горизонт, в – з лівого берега водоносний горизонт живить річку, а з правого берега річка живить водоносний горизонт, г – взаємозв’язок ґрунтових і поверхневих вод відсутній. Показано гідроізогіпси.

Поверхневі води
Місце розташування	поверхня планети^d
Попередник	підземні води
Наступник	evaporated water^d
Протилежно	підземні води

Згідно з Правилами охорони поверхневих вод від забруднення концентрація шкідливих речовин не повинна перевищувати 0,25 мг/л для водойм господарсько-питного значення і 0,75 мг/л для водойм рибогосподарського значення.

Поверхневі води

Примітки

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
Клеменко М. О., Прищепа А. М., Вознюк Н. М. Моніторинг довкілля. Підручник — К. : Видавничий центр «Академія», 2006–360с.

Див. також

Посилання

Поверхневі води України. Інтерактивні карти
Термін «Води поверхневі» — Законодавство України
Яцик А. В. ВОДИ ПОВЕРХНЕВІ // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.

Література

Інженерна геологія (з основами геотехніки): підручник для студентів вищих навчальних закладів /Колектив авторів: В. Г. Суярко, В. М. Величко, О. В. Гаврилюк, В. В. Сухов, О. В. Нижник, В. С. Білецький, А. В. Матвєєв, О. А. Улицький, О. В. Чуєнко.; за заг. ред. проф. В. Г. Суярка. — Харків: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2019. — 278 с.

Це незавершена стаття з гідрології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.

[2] Клеменко М. О., Прищепа А. М., Вознюк Н. М. Моніторинг довкілля. Підручник — К. : Видавничий центр «Академія», 2006–360с.