Євген Володимирович Пестов (22 березня 1925, Родніки, Івановська область, РРФСР — 7 лютого 1987, Ворошиловград, УРСР) — радянський футболіст та тренер, виступав на позиції воротаря. Майстер спорту СРСР (з 1972 року). Нагороджений орденом Олександра Невського.
| Особисті дані | |||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Євген Володимирович Пестов | ||||||||||||||||||||||
| Народження | 22 березня 1925 | ||||||||||||||||||||||
| Rodnikid, Іваново-Вознесенська губерніяd, РСФРР, СРСР | |||||||||||||||||||||||
| Смерть | 7 лютого 1987 (61 рік) | ||||||||||||||||||||||
| Ворошиловград, Українська РСР, СРСР | |||||||||||||||||||||||
| Громадянство | СРСР | ||||||||||||||||||||||
| Позиція | воротар | ||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | |||||||||||||||||||||||
| Сезони | Команда | Місце | |||||||||||||||||||||
| 1962—1963 1964—1965 1965—1966 1968 1968—1970 1971—1972 1974 1976 1979 1980—1981 1982—1983 | «Металург» (З) «Металург» (К) «Трудові резерви» (Л) «Хімік» (С) «Хімік» (С) «Комунарець» (К) «Горинь» (Р) «Зоря» (В) «Зоря» (В) «Торпедо» (Л) «Металург» (Дн.-дз.) «Суднобудівник» (М) «Енергія» (Б) «Азовець» (Б) | ||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | |||||||||||||||||||||||
| Нагороди | |||||||||||||||||||||||
| * Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||||||||||||||
| ** Тільки на посаді головного тренера. |
Кар'єра гравця ред.
Напередодні війни виступав у дитячих та юнацьких футбольних командах. Був учасником Німецько-радянської війни. У 1942 році добровольцем приєднався до Червоної армії, а вже через рік, після закінчення Артилерійського училища в Ленінграді, його відправили на фронт. Був командиром загону розвідників, а потім — командиром батареї. Отримав ряд нагород та відзнак.
Під час військової служби брав участь у футбольних змаганнях. Захищаючі кольори футбольних команд Корпусу та Армії, навесні 1945 року разом з іншими солдатами виходив на поле в матчах проти військовослужбовців британських окупаційних сил. У командах «майстрів» розпочав грати після Німецько-радянської війни. Виступав за команди Харкова та Ворошиловграда. За «Динамо» провів три сезони, після чого в середині 1949 року перейшов у сталінський «Шахтар», який грав у той рік у вищій лізі. У 1951 році разом з «Шахтарем» завоював бронзові медалі чемпіонату СРСР. Виступи продовжив, захищаючи ворота ленінградських команд «Динамо» й «Трудові резерви». Активні виступи завершив в 1955 році.
Кар'єра тренера ред.
З 1956 року на тренерській роботі. Спочатку викладав у дитячо-юнацьких колективах Ленінграда і Бердянська, а потім з 1962 року тренував команди «майстрів». Працював старшим тренером у командах Комунарська, Сєвєродонецька, Дніпродзержинська, Рівного, Луцька та Миколаєва, двічі очолював команду вищої ліги — луганську «Зорю». Виводив команду в фінал Кубка СРСР (1974), де «Зоря» лише в додатковий час поступилася київському «Динамо». У 1973 році працював директором клубу «Карпати» (Львів).
7 лютого 1987 року помер у Ворошиловграді.
Досягнення ред.
Як гравця ред.
- Вища ліга чемпіонату СРСР
- Бронзовий призер (1): 1951
- Друга група СРСР, південна зона
- Бронзовий призер (1): 1946
Відзнаки ред.
- Майстер спорту СРСР (1972);
- Орден Олександра Невського
Посилання ред.
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
- Біографія [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті «Луганський футбол»
- Профіль[недоступне посилання з липня 2019] на офіційному сайті ПФК «Сталь» (Кам'янське)