Пахачинський хребет — один з основних хребтів Коряцького нагір'я, висотою до 1715 м і завдовжки 100 км.
| Пахачинський хребет | |
| 61°30′00″ с. ш. 169°42′41″ в. д. | |
| Країна | Росія |
|---|---|
| Система | Коряцького нагір'я |
| Тип | гірський хребет |
| Висота | 1715 м |
| Пахачинський хребет Пахачинський хребет (Росія) | |
Історія дослідження ред.
Отаман Володимир Атласов був першим з європейців, який навесні 1697 року хребет перетнув хребет зі своїми людьми під час Камчатської експедиції. Згодом А. Васьковський у своїх роботах з вивчення Коряцького нагір'я замість значного за протяжністю Коряцького пасма виділив і назвав ряд різноорієнтованих хребтів — Ветвейський (найбільший — 350 км), Пахачинський (100 км), майже меридіональний Південно-Майнський (190 км) широтні кулісоподібно розташовані Койве-Реланський і Мейнипільгінський (довжина кожного з них становить 150—200 км).
Література ред.
- Геологія СРСР, т. 30, М., 1970
- Геологія та корисні копалини Коряцького нагір'я, Л., 1965
- Тільман С. М. [та ін], Тектоніка Північного Сходу СРСР, «Праці Північно-Східного комплексного науково-дослідного інституту», 1969, ст. 33 томи
- Васьковський А. П., Огляд гірських споруд крайнього північного сходу Азії, «Матеріали з геології та корисних копалин Північного Сходу СРСР», 1956, ст. 10 томах
- Пармузін Ю. П., Північний Схід та Камчатка. М., 1967; Північ Далекого Сходу, М., 1970
Примітки ред.
- Тропой Владимира Атласова. оригіналу за 22 грудня 2014. Процитовано 24 листопада 2014.
Джерела ред.
- Корякское нагорье — статья из Большой советской энциклопедии.
- А. В. Беликович. Растительный покров северной части Корякского нагорья. Владивосток: Дальнаука, 2001. 420 с.