Паршин Петро Іванович Петро Іванович Паршин 16 жовтня 1899 18991016 станція Воєйковська Нижньоломовського повіту Пензенс

Петро Іванович Паршин (16 жовтня 1899(18991016), станція Воєйковська Нижньоломовського повіту Пензенської губернії, тепер станція Бєлінська міста Кам'янки Пензенської області, Російська Федерація — 11 жовтня 1970, місто Москва) — радянський діяч, народний комісар загального машинобудування СРСР, народний комісар мінометного озброєння СРСР, міністр машинобудування і приладобудування СРСР. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952—1956 роках. Депутат Верховної ради РРФСР 1-го, 4-го скликань. Депутат Верховної ради СРСР 2-го скликання.

Паршин Петро Іванович

Народився	4 (16) жовтня 1899 станція Воєйковська Нижньоломовського повіту Пензенської губернії, тепер станція Бєлінська міста Кам'янки Пензенської області, Російська Федерація
Помер	11 жовтня 1970(1970-10-11) (70 років) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Росія, СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Посада	депутат Верховної ради СРСР^[d]
Військове звання	генерал-полковник
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Паршин.

Життєпис ред.

Народився в родині залізничника. У 1914—1917 роках навчався в Пензенському залізничному технічному училищі.

З березня 1917 року працював техніком-практикантом, дільничним десятником і виконробом на Сизрано-В'ятській залізниці в місті Пензі. З 1921 року працював слюсарем вагового заводу «Держметр» у Петрограді.

У 1924 році закінчив Ленінградський політехнічний інститут.

У 1924—1927 роках — майстер, головний інженер державного союзного вагового заводу «Держметр» у Ленінграді.

У квітні 1927 — серпні 1937 року — директор державного союзного вагового заводу «Держметр» у Ленінграді.

Член ВКП(б) з 1928 року.

У серпні — грудні 1937 року — начальник Головного управління середнього машинобудування Народного комісаріату важкої промисловості СРСР.

У січні 1938 — лютому 1939 року — заступник народного комісара машинобудування СРСР.

5 лютого 1939 — 26 листопада 1941 року — народний комісар загального машинобудування СРСР.

26 листопада 1941 — 17 лютого 1946 року — народний комісар мінометного озброєння СРСР.

17 лютого 1946 — 5 березня 1953 року — міністр машинобудування і приладобудування СРСР.

У березні 1953 — 19 квітня 1954 року — 1-й заступник міністра машинобудування СРСР.

19 квітня 1954 — 21 січня 1956 року — міністр машинобудування і приладобудування СРСР.

У січні 1956 — 1957 року — заступник міністра машинобудування СРСР.

З 1957 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 11 жовтня 1970 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Звання ред.

генерал-лейтенант інженерно-технічної служби (5.08.1944)
генерал-полковник інженерно-технічної служби (18.11.1944)

Нагороди ред.

Примітки ред.

Джерела ред.

Паршин Пётр Иванович (рос.)