Іван Іванович Пархоменко (1916) — український і радянський художник.
Пархоменко Іван Іванович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 1 червня 1916 (Павлоградський повіт), Катеринославська губернія, Російська імперія | |||
Смерть | 1997 | |||
Країна | ![]() | |||
Навчання | (Дніпропетровське художнє училище) | |||
Діяльність | художник | |||
Вчитель | (Вандаловський Олексій Прокопович) | |||
Нагороди | ||||
|
Біографія
Народився 1 червня 1916 року в селі (Олександропіль) Павлоградського повіту Катеринославської губернії (нині Дніпропетровська область) України в родині селян, з 1930 року — колгоспників.
Після закінчення семирічної Хорошовської школи в 1932 році вступив в Дніпропетровський художній технікум — пізніше училище. Відмінник навчання. Основний викладач з фахової дисципліни — (М. М. Панін), учень (І. Ю. Рєпіна), заслужений діяч мистецтв України, і П. П. Чистян.
Наприкінці п'ятого курсу училища, 16 квітня 1937 року несподівано арештований по справі раніше репресованих п'яти студентів 4-го курсу, звинувачених у троцькістській пропаганді, з п'ятирічним терміном ув'язнення за ст. 54-10ч. 1-а КК УРСР один рік провів в дніпропетровській тюрмі, решта — в магаданських таборах на фізично важких роботах вантажником у Нагаєвському порту, звідки звільнився 6 липня 1942 з закріпленням на роботі в Дальбут до закінчення війни.
В 1944 році почав писати портрети геологів та інших трудівників — першопрохідців освоєння крайнього північного сходу СРСР. За представлені роботи на обласних виставках в Магадані в 1945 і 1948 рр. удостоєний відповідно 1-ї і двох 2-х премій по живопису та графіці (перша не присуджувалася) і Грамоти за розвиток художньої творчості на Колимі.
Дозвіл на виїзд з Колими отримав лише в 1949 році. Оселився в Донбасі. 23 роки жив у Краматорську, працював у філії обласного товариства художників, пізніше — Худфонду УРСР. Будучи Головним художником міста, керував ізостудією, створив народну картинну галерею (1957—1967 рр.), що стала нині Художнім музеєм. З 1972 року живе в Донецьку.
Паралельно з художньо-оформлювальними роботами систематично прагнув займатися творчим живописом, тематикою якого служили історичні, трудові та ратні традиції, якими так багатий Донбас. З 1949 року постійний учасник обласних, низки республіканських і міжобласних (Білорусь, Прибалтика — 1976), зарубіжних (Брюссель — 1976 р.) виставок. Кандидат в члени (1957) і член (1960) Союзу художників СРСР.
У 1965 році реабілітований Верховним судом УРСР, «у зв'язку з відсутністю складу злочину».
Нагороджений медалями: «За доблесну працю», у зв'язку з 100-річчям народження В. І. Леніна, «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні», «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні», «50 років визволення України від німецько-фашистських загарбників», «Ветеран праці», занесений в книгу «Історія міст і сіл Української РСР» (Дніпропетровська обл.), і в енциклопедичний словник «Художники України» Академії Наук УРСР. Переніс три інфаркти, інвалід 2-ї групи.
Родина
Дружина — Ольга Кузьмівна Черкаська, художник, померла в 1985 році. Діти: дочка Наталя, 1946 року народження, та син Михайло, 1950 року народження — художники.
Примітки
- . Архів оригіналу за 18 січня 2011. Процитовано 3 листопада 2014.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет