Паді́ння рі́чки — різниця висот рівнинної поверхні води річки у двох різних точках, розташованих на певній відстані по довжині річки; виражається в метрах. Різниця висот між витоком і гирлом називається повним падінням річки. Звичайно вираховують падіння річки на 1 км русла. Для рівнинних річок воно становить декілька см/км, для гірських – декілька м/км.
Падіння річки визначають за формулою: П = h1 — h2, де П — падіння річки, h1 — висота витоку, h2 — висота гирла.
Відношення падіння річки до її довжини називають похилом річки.
В Україні максимальні величини падіння річки характерні для гірських річок Українських Карпат і Кримських гір, найменші — для рівнинних річок (зокрема, Чернігівського Полісся, північно-західної частини Волинського Полісся).
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
Посилання Редагувати
- Падіння річки // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 143. — ISBN 978-966-7407-83-4.