Мечеть Джаме, Соборна мечеть, П'ятнична мечеть Ісфагана (перс. مسجد جامع اصفهان — Masjid-e-Jāmeh, Isfahān) — велика, соборна мечеть міста Ісфаган в остані Ісфаган, Іран. Мечеть є результатом безперервного будівництва, реконструкцій і доповнень у періоді між 771 роком та кінцем ХХ століття. Великий базар Ісфагана розташований біля південно-західного крила мечеті. Мечеть була включена ЮНЕСКО до об'єктів Світової спадщини 2012 року.
| Соборна мечеть Ісфагана | |
|---|---|
| Masjed-e Jāmé of Isfahan | |
| Світова спадщина | |
| | |
| 32°40′11″ пн. ш. 51°41′07″ сх. д. / 32.66972° пн. ш. 51.68528° сх. д. | |
| Країна | Іран |
| Тип | Культурний |
| Критерії | ii |
| Об'єкт № | 1397 |
| Регіон | Азія і Океанія |
| Зареєстровано: | 2012 (36 сесія) |
| | |
| | |
| П'ятнична мечеть у Вікісховищі |
Характеристики ред.
Це одна з найстаріших мечетей, які досі стоять в Ірані. Побудована в чотириайванному архітектурному стилі; її четверо воріт розташовані лицем до лиця. Кібла айван на південній стороні мечеті отримав склепіння з мукарнами в ХІІІ столітті.
За часів Сельджуків були додані два цегляних зали з куполами, якими славиться мечеть. Південний купол був побудований для розміщення міхраба у 1086-87 роках Нізамом уль-Мульком, знаменитим візирем Малік-шаха. Цей купол був найбільшим відомим куполом свого часу. Північний купол був побудований на рік пізніше суперником Нізама уль-Мулька — Таджем уль-Мульком. Функція цієї зали з куполом є невизначеною. Хоча вона була розташована вздовж осі північ-південь, вона була розташована за межами мечеті. Купол був, очевидно, побудований як пряма відповідь на більш ранній південний купол, і дуже успішно, зайнявши своє місце як шедевр перської архітектури внаслідок своєї конструктивної чіткості та геометричного балансу. Айвани були також додані в кілька етапів за правління Сельджуків, що надало мечеті її нинішньої чотириайванної форми, яка згодом стали переважаючою в Ірані й в усьому ісламському світі.
Відповідаючи функціональним потребами простору, політичним амбіціям, релігійним подіям і змінам смаку, подальші доповнення та модифікації включають в себе елементи епохи Моголів, Муззафарідів, Тимуридів і Сефевідів. Вартим уваги є майстерно різьблений міхраб ліпниною, замовлений 1310 року монгольським правителем Олджейту і розташований у боковому молитовному залі, побудованому у західній аркади. Вклад Сефевідів був багато в чому декоративним, з додаванням мукарн, глазурованої плитки і мінаретів, які стоять по боках південного айвану.
Куполи і пілястри, які слугують межами гіпостиля між айванами, не датовані і різноманітні за стилями, нескінченно змінені ремонтами, реконструкціями і доповненнями.
Витоки мечеті сягають VIII століття, але оригінальна мечеть згоріла і була відновлена знову в XI столітті за часів династії Сельджуків і багато разів піддавалась реконструкції. В результаті, в ній є приміщення, побудовані в різних архітектурних стилях, тому зараз мечеть є фактично конденсованою історією іранської архітектури.
Галерея ред.
Див. також ред.
- Список мечетей Ірана
- Історія перських куполів
Примітки ред.
- * Назва в офіційному англомовному списку
- Properties inscribed on the World Heritage List, Iran, http://whc.unesco.org/en/statesparties/ir
- Stokstad, Marilyn (2007). Art: a Brief History (вид. 3rd). Upper Saddle River: Pearson Education, Inc. с. 201.
- O'Kane, Bernard (1995). Domes. Encyclopaedia Iranica, Online Edition. Retrieved November 28, 2010.
- . Архів оригіналу за 11 березня 2007. Процитовано 9 листопада 2016.
Література ред.
- Godard, André. «La mosquée du vendredi.» L'Oeil revue d'art. No. 19/20. July/August 1956. p. 45.