| Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (жовтень 2023) |
Микола Миколайович Оттов – (нар. 25 квітня 1944, с. Спиридонівка, нині Першотравневе, Одеського р-ну, Одеська обл.) — український прозаїк, публіцист. Член Національної спілки письменників України (2009).
| Оттов Микола Миколайович | |
|---|---|
| Народився | 25 квітня 1944 (79 років) с. Спиридонівка Комінтернів. р-ну, нині Першотравневе Одес. р-ну Одес. обл. |
| Громадянство | Україна |
| Жанр | проза |
| Премії | Літературно-мистецька премія ім. А. Коломийця |
| |
Життєпис ред.
Народився 25 квітня 1944-го року в с. Спиридонівці Комінтернівського району Одеської області у сім’ї хліборобів.
«Так вже склалася доля, що на третьому році мого життя там виник лютий голод – третій для багатостраждального українського народу, спровокований кремлівським комуністичним режимом і особисто «батьком народів» Сталіним. Наша родина бідувала. Дідусь Костянтин, навчений попередніми голодоморами, не став чекати смерті, а зібрав дітей( серед них і мене, онука з опухлим від лободи животом) і вивіз у Західну Україну. Спочатку до Млинова Рівненської області, а через кілька років – до Дубна. Чітко пригадую вже 1949 рік. Осінь, холоднеча і вічно голодний шлунок. П’ятирічний, я вже знав ціну скибочки хліба. Тому щиро, від усього серця, вдячний краєві за врятоване мені і моїй сім’ї життя…» - писав про себе письменник.
Освіта - середня технічна. Закінчив Іртин. училище механізації сільського господарства (Павлодарська обл., Казахстан).
Прозаїк, публіцист, член Національної спілки письменників України з 2009 року.
Живе в м. Дубно.
Творчість ред.
Пише переважно на тему визвольної боротьби ОУН-УПА на теренах Рівненської, Тернопільської областей в період 1942-1954 років. Серйозною прозою почав займатися з 1999 року.
«Під час опанування середньої освіти, і в подальшому, ніколи не спадало на думку, що колись візьму перо та напишу справжній художній твір. Тим паче – декілька. Велику роль зіграла те, що дуже любив читати, прочитавши велику кількість книг класиків світової літератури, навчився черпати із книг знання. Прочитане переповідав у хлопчачих компаніях. Певне, гарно, бо просили про ще що- небуть. А часом однолітки під’юджували: « Із тебе повинен вийти письменник!». Таки наврочили. Хоча до 60-ти не помічав за собою подібного. Вже в літньому віці одержав, не знати звідки, наказ: « Спробуй, ти зможеш». Перша книга автора « І благословен буде…» вийшла, коли йому виповнилося майже шістдесят років.
Свою шістдесят п’яту річницю відсвяткував як дійсний член Національної спілки письменників України. Через ще 2 роки – повість « Вінок терновий» та оповідання «Гута Степаньська». Далі – низка новел у літературно-краєзнавчому журналі Рівненщини « Погорина». Є чимало й публіцистики у численних часописах. Зробив літературний запис художньо-документальної повісті Олександра Олійника «Куркулі». Ось Вам - і не мав гадки про свій нахил!. Можливо, й не мав. Але підґрунтя існувало, бо наше покоління навчали чудові шкільні наставники. «Низький уклін вам за ваші пророцтва, друзі мого дитинства! І Вам, вічно любі вчителі! Що б я без вас?...» - писав пан Микола.
Нагороджений дипломом лауреата літературно мистецької премії імені Авеніра Коломийця у 2015 році за роман «Провідник». Також є переможцем конкурсу 2015 року «Краща Книга Рівненщини» у номінації «Краще прозове видання» за книгу « Вінок терновий».
Побажання автора. Зокрема – молоді.
Є прохання. Ви – майбутнє України. Й від вас залежатиме: бути чи не бути правді в нашій хаті. Чи залишимо чужородцям - « малювати» на їхній розсуд нашу історію? Ні! Ви – козацькі нащадки. Тож повинні з гідністю боронити історичну спадщину від окупантської, злобної пропаганди. Як це робив Степан Бандера!. Можливо, тому, що ми інертно обороняємось, то і маємо наслідком: сьогодні, в більшості, біля керма країни опинилися… не українці, які поводяться із духовним надбанням України- Руси відповідно. Точнісінько так, як і численні загарбники нашої священної землі. Різниці – жодної. Хіба що – нахабніше. Я люблю свою землю, свій народ. Бачив, як українці, від Карпат до Чорного моря, стали на захист Тузли. Бачив Майдан і віру в очах людей – Україна повинна бути щасливою і багатою. Я не вірю вороженькам і доморощеним манкуртам, що вона ділиться на Схід і Захід, на федерацію Донецьку і Кримську республіки. Бо цей добрий та розумний, працьовитий і співучий народ – єдиний!...
2003 рік – повість « І благословен буде…». Передісторія створення повісті , така. У 70-х роках на одному весіллі автору довелося сидіти поруч із старшим чоловіком, який розповідав про життя. Розказував по-простому, не вдаючись сильно у деталі, але ця оповідь вразила письменника. Упродовж довгого часу він обдумував її, як краще написати та літературно оформити. І вийшла траго-лірична повість.
2006 рік – збірка оповідань «Опале листя». Книга повертає до болючої, та не менш героїчної теми боротьби ОУН-УПА за визволення України від окупантів – як німецько-фашистських, так і комуно-радянського дітища – НКВД-МГД. Останні вчинили справжнє криваве побоїще на теренах Західної України. Кожен сюжет взятий із життя, із розповідей людей.
2014 рік – «Провідник», роман про життя і діяльність Степана Бандери. Його постать у творі не ідеалізується, лишень помірно висвітлюється у вирі визвольної боротьби від окупантів упродовж свідомого життя героя,Провідник Нації. Своєю темою роман є актуальним для сьогоденних подій.
2015 рік- «Ностальгія» , розповідь про рідне Дубно та про важке повоєнне дитинство - не лише своє, а й друзів. Ці дороги провели автора до зрілості, час від часу поринаючи у світ зворушливої мандрівки-ностальгії…
В інших міні- оповідях немає нудної і повчальної моралі для сучасної молоді, а лишень яскравий, життєвий постулат: « Не створюй навколо зла! Завжди залишайся доброю людиною!»…
2010рік - « Вінок терновий» Історія жінки - Антоніни Музики, яка дала автору свого щоденника. «Я відразу зрозумів, що таку річ не можна оминути увагою, хоча у ньому було всього декілька сторінок. Це героїня або, краще сказати, жінка-символ тодішньої боротьби українців. У ті часи чи не кожен ніс на собі такий вінок-принизливий, колючий та болючий. Якби не було книги «Вінок терновий», історія цієї жінки пішла б у небуття, не розказана та забута. А це частина нашої історії. Якщо ми її відкинемо й забудемо, то так і залишимося нікому не потрібними.», вважав М.Оттов.
2016 рік – «Митрополит» . У романі йдеться про видатного священника Української Греко-Католицької Церкви, Митрополита Галицького Андрея Шептицького - про важко пройдений ним життєвий шлях, від дитинства до старості. А також – про тернії, які він гідно подолав, із великої любові до Бога й людей.
2019 рік- «Доба княжа» У романі, автор відтворює у художньому ракурсі один із найважчих періодів майже 500-літньої глибини - у зачатках відродження України-Руси, як єдиної спадкоємниці Київської Держави, заснованої при Володимирі Великому.
Величезний внесок на терези цього патріотичного пориву доклав у свій проміжок часу й рід князів Острозьких. Історичні події в епосі княжої доби, залишають поле уяви, роздумів і домислів для читача.
2021 рік – « Із попелу воскресла. Сага по-галицьки». Літературно-художнє видання про долю героїв твору яка склалася трагічно, але їх жертовність виправдала сподівання українського народу: його мова, наче фенікс з попелу, воскресла!... Спудеї Львівської духовної семінарії: Маркіян Шашкевич, Яків Головацький, Іван Вагилевич – переслідувані імперською владою Австро-Угорщини за відродження пригнобленої української мови, не зламалися, навпаки - як могли, рятували її від забуття. « Русалка Дністрова», видана живою народною мовою, стала заявкою українців на західних землях про своє існування та національну гідність. Діячі «Руської трійці», закликаючи до літературного відродження, разом з тим проголосили єдність українського народу, розділеного й колонізованого сусідніми державами, неподільність його духовності та культури.
Джерела ред.
Оттов Микола Миколайович / А. А. Лимич // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-77254
Примітки ред.
- Краще прозове видання. libr.rv.ua. Процитовано 5 січня 2024.