Остапенко Владислав Станіславович Владисла в Станісла вович Остапе нко нар 15 листопада 1963 19631115 пом 17 січня 2015

Від 2001 року працював в Нікопольському управлінні експлуатації газового господарства, слюсар з експлуатації та ремонту газового обладнання. 7 серпня 2014-го пішов добровольцем на фронт, солдат, 93-тя окрема механізована бригада.

Загинув 17 січня 2015-го у бою з російськими збройними формуваннями в районі аеропорту Донецька — біля Пісків. Тоді ж поліг Олександр Данильченко.

Без Владислава лишилися дружина Надія Миколаївна та донька Анастасія 1996 р.н.

Похований в місті Нікополь.

Нагороди та вшанування ред.

Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, «за особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 17 січня.

Примітки ред.

Указ Президента України від 22 вересня 2015 року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022.
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 17 січня на YouTube

Посилання ред.

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України від 22 вересня 2015 року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

[2] . mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022.

[3] Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 17 січня на YouTube