Осоїд євразійський (Pernis apivorus) — вид хижих птахів родини яструбових. Птах середніх розмірів, розмах крил близько 1,2 м. Гніздиться по всій території Європи та західної Азії, на зиму мігрує до тропічної Африки. В Україні гніздовий перелітний птах. Свою назву осоїд отримав через те, що руйнує гнізда ос і поїдає їхніх личинок.
| Осоїд євразійський | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Яструбоподібні (Accipitriformes) |
| Родина: | Яструбові (Accipitridae) |
| Рід: | Осоїд (Pernis) |
| Вид: | Осоїд євразійський (P. apivorus) |
| Біноміальна назва | |
| Pernis apivorus (Linnaeus, 1758) | |
| Ареал P. apivorus Гніздування Зимування Шляхи міграції |
Зовнішній вигляд та визначення в природі ред.
Осоїд — хижий птах середніх розмірів, з маленькою і вузькою головою. Надбрівні дуги не виражені. Дзьоб невеликий, довкола нього шкіру покривають жорсткі заокруглені пір'їни. Очі яскраво-жовті. Забарвлення нижньої сторони тіла суттєво варіює — від дуже світлого, майже білого, з рідкими довгастими чорно-бурими плямами до бурого з поперечними білими смужками (у деяких особин перехідного забарвлення наявність бурих і білих тонів зрівноважена і їхній низ забарвлений у вигляді почергових бурих і білих смуг, причому бурі смуги на грудях утворюють основний фон). Забарвлення спини і крил варіюють від світло-бурого до однотонного темно-бурого, причому у птахів зі світлим забарвленням низу, як правило, світлі плями присутні і на забарвленні верху крил, а на верхній частині хвоста помітні смуги. У темнозабарвлених птахів голова однотонна зі спиною або злегка блакитного забарвлення, особливо в області передньої частини, у світло забарвлених птахів — світла з темними полями довкола очей і на потилиці, іноді повністю білувата. Хвіст відносно довгий і широкий. Видоспецифічне забарвлення хвоста: три чітких темних смуги, одна широка на вершині рульових і дві більш вузькі ближче до основи хвоста, причому при виді зверху видно всі три смуги, а коли птаха в польоті при виді знизу третя смуга іноді частково прихована нижніми закриваючими хвоста. На крилі знизу крупні темні плями в більшості птахів утворюють декілька смуг вздовж крила.
Самці від самок практично не відрізняються, хоча звичайно самці зверху більш сірого забарвлення.
Маса 0,5—1,0 кг, довжина — 52—60 см, крило самців — 38,6—43,5 см, самок — 39,8—44,7 см, розмах — 135–150 см.
Молоді осоїди за загальним забарвленням оперення дещо темніші, ніж дорослі, зі світлою головою. Часто на спині мають світлі плями. Темна смуга скраю крила ширша, ніж у дорослих птахів і менш чітка, смугастість низу тіла, як правило, більш виражена.
Пуховики в першому вбранні шовковисті, білі, часто с жовтуватим переливом спинної частини, в другому вбранні сіруваті.
У польоті, голова осоїда витягнута, крила трішки звужені на кінцях, розташовані в горизонтальній площині. Часто крила трішки зігнуті в плечах, але при цьому їхній протилежний край прямий. В загальному, силует досить видоспецифічний і по своїй будові займає проміжне положення між канюками і яструбами.
Характерний шлюбний політ самця — він складається з крутих підйомів і пікірувань з криками, причому перед пікіруванням птаха мов би зависає на декілька секунд швидко тріпочучи крилами над спиною.
Від звичайних канюків у польоті відрізняється смугастістю, а також більш витягнутою головою, формою крил і їх посадкою (тримає їх прямо в горизонтальній площині, а не V-подібно), від східного осоїда (Pernis ptilorhynchus) — темною плямою на згині нижньої частини крила, відсутністю темної підковоподібної плями на горлі, в ряді випадків, кількістю смуг на хвості, від змієїда темної морфи — меншими розмірами, світлою головою, темними плямами на згинах крила і розташуванням смуг на хвості (у змієїда три смуги на хвості розташовані на однаковій відстані одна від одної), від змієїда світлої морфи — окрім меншого розміру, більш контрастним забарвленням з наявністю смуг і темних плям на згині крила.
Голос — голосний протяжний свист, який повторюється з перервами 40—80 с.
Місця існування ред.
Осоїд — дендрофіл, який заселяє виключно лісову зону. В лісостепу гніздиться тільки в достатньо великих острівних або заплавних лісах. На північ проникає до північної тайги, де є дуже рідкісним.
Для гніздування надає перевагу хвойним породам або більш густим лісам, якщо вони листяні з мозаїкою невеликих відкритих галявин.
В мішаних лісах з наявністю ялин, старається гніздитися на ділянках, багатих на ялини, а при відсутності останніх тяжіє до соснових ділянок. Чистих березових або осикових лісів уникає.
Гніздування ред.
Гнізда влаштовує на деревах в середині чи верхній частині крони. При можливості старається побудувати гніздо подалі від стовбура на 1-2 м, на потужних бокових гілках — так, щоб гніздо було добре закрите звисаючими зверху і збоку гілками. У південних районах ареалу дуже часто займає гнізда інших хижих птахів — канюка і великого яструба.
Гнізда робить з достатньо тонких гілок. Лоток вистилає свіжим листям. По краях гнізда завжди викладаються свіжими гілочками.
На відміну від канюка і великого яструба терміни розмноження осоїда пізніші на місяць.
У кладці 2 яйця. Забарвлення яєць руде або світло-коричневе з інтенсивними, яскравими темно-коричневими плямами різної інтенсивності, які іноді майже повністю закривають основний фон.
Відстань між гніздами різних пар в щільних угрупуваннях становить 0,5-3 км, в середньому 1,5 км, в менш насичених — 3-10 км, в середньому 5 км. Осоїд — достатньо звичайний вид лісової зони, але через свою скритність його практично завжди недораховують.
Харчування ред.
Осоїд — ентомофаг, який живиться личинками земляних ос і джмелів. Основний спосіб полювання — вистежування трас польоту ос до місця, де сховане їхнє гніздо. Іноді батьки приносять в гніздо жаб. Інша здобич — жуки, пташенята і поршки дрібних птахів, мишоподібні гризуни, ящірки тощо в раціоні осоїда трапляються випадково.
Примітки ред.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
Література ред.
- Зубаровський В. М. Фауна Украины. Том 5. Птахи. Вип. 2. Хижі птахи. — К. : Наукова думка, 1977. — 322 с.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Pernis apivorus |
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (серпень 2020) |