| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (грудень 2018) |
Опістосома або черевце (лат. opisthosoma) — один з двох відділів тіла хеліцерових (Chelicerata), що розташовується позаду просоми (головогрудей). У складі опістосоми налічують до 13 сегментів, частина з яких може нести дуже видозмінені кінцівки. На задньому кінці опістосоми розташований тельсон, який не є серійним гомологом по відношенню до сегментів тіла. Основна функція опістосоми — трофічно-генеративна: у ній розташовується статева система, а також основна частина травної.
Злиття і варіанти поділу Редагувати
До представників з чітко вираженою сегментацією (наприклад, мечохвостів і скорпіонів) найчастіше застосовують детальніший поділ тіла на три відділи: виділяють або просому, мезосому і метасому. У багатьох хеліцерових сегменти опістосоми зливаються між собою, аж до перетворення опістосоми в єдине утворення без будь-яких ознак сегментації у морських павуків.
Сегментарний склад Редагувати
Мечохвости Редагувати
Всі мечохвости мають добре розвинену опістосому, яка в свою чергу поділяється на мезосому і метасому. Мезосома складається з 6 добре відокремлених сегментів. У молодих особин їх кількість можна легко підрахувати по поперечних заглибинах на дорсальній поверхні мезосомального кутикулярного щита. У дорослих же ці борозни згладжуються, проте залишаються рухливі шипи на латеральному краю мезосоми, кожна пара яких відповідає одному сегменту.
Перший з них, так званий статевий сегмент (VIII), несе парні гонопори (статеві отвори), які прикриті кришками — видозміненими кінцівками. Решта п'ять (IX—XIII) сегментів мезосоми несуть зяброві пелюстки, які, як і статеві кришки, є видозміненими кінцівками відповідних сегментів. У момент розмноження представники обох статей змушені виходити на сушу. У цьому випадку ніжні зяброві пелюстки прикриваються хітинізованими кришками. При цьому поверхня зябра залишається вологою, що є важливою умовою для газообміну.
Метасома представлена метасомальним шипом. На даний момент[коли?] складно сказати, скільки саме сегментів увійшло до його складу. Згідно сучасних уявлень — 2 або 3.
Ракоскорпіони Редагувати
Ракоскорпіони — група вимерлих хеліцерових. Опістосома складалася з декількох (до 11) вільних сегментів і хвостового шипа. На вентральній поверхні розташовувалася пара вузьких статевих кришок і три пари зябрових кришок — видозмінених кінцівок.
Скорпіони Редагувати
Опістосома скорпіонів, як і мечохвостів, складається з мезо — і метасоми. Мезосома включає шість сегментів . Перший сегмент (VIII) несе статеві кришки, другий (IX) — складно влаштовані гребнеподібні органи. Інші чотири сегмента (X—XIII) мають по парі стигм, кожна з яких веде до легень. Усі ці органи є видозміненимим кінцівками мезосомального відділу.
Після мезосоми розташовуються 6 (XIV—XIX) сегментів метасоми. Ці сегменти не несуть кінцівок та їх похідних. Тельсон утворює жало, на кінці якого відкривається протока отруйної залози.
Кліщі Редагувати
Група вкрай спеціалізованих хеліцерових. У ряду форм просома і опістосома зливаються. Однак у примітивних кліщів (Opilioacarida) закладаються всі 18 сегментів тіла, просома і опістосома добре виражені. Також для кліщів характерне вторинне розчленування тіла на голівку (гнатосому) та ідіосому (гнатосомальне розчленування). Крім цього, у ґрунтових кліщів групи Sarcoptiformes є ще один варіант тагмозиса (протеросомальний), коли межа між окремими тагмами проходить між другою і третьою парою ходильних ніг
Телифони Редагувати
Опістосома сегментована, складається з 12 окремих метамерів. Останні три сегменти формують основу хвостової нитки. На кордоні між дев'ятим і десятим сегментом розташовується отвір отруйної залози, секрет якої містить багатий набір кислот, варіюють у різних видів. У момент небезпеки телифон здатний викинути вміст залози на відстань близько 30 см.
Посилання Редагувати
- Рупперт Э. Э., Фокс Р. С., Барнс Р. Д., Зоология беспозвоночных: функциональные и эволюционные аспекты. Т. 3: Членистоногие. — М.: Издательский центр «Академия», 2008. — С. 496.
- Зоология беспозвоночных. Т. 1: от простейших до моллюсков и артропод. Под ред. В. Вестхайде и Р. Ригера. М.: Т-во научных изданий КМК, 2008, 512 с.