Олігокла́з — мінерал класу силікатів, групи польових шпатів, кислий плагіоклаз. Олігоклаз — це суміш анортиту (10-30 %) й альбіту (70-90 %). Проміжний член ізоморфного ряду плагіоклазів.
| Олігоклаз | |
|---|---|
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | дискредитований (D)[d] |
| Олігоклаз у Вікісховищі |
Назва утворена від дав.-гр. ὀλίγοι («мало») і грец. κλᾰ́σῐς («тріщина»), була впроваджена німецьким мінералогом Й. Ф. А. Брейтгауптом (J.F.A.Breithaupt) у 1826 році.
Загальний опис Редагувати
Хімічна формула: 90-70 % — альбіту, 10-30 % — анортиту, 10 % — ортоклазу. Сингонія триклінна. Пінакоїдальний вид. Утворює полісинтетичні двійники. Густина 2,63-2,66. Тв. 6-6,5. Колір білий, сірий, жовтуватий, червонуватий, зеленкуватий. Прозорий до напівпрозорого. Блиск сильний скляний, на площинах спайності перламутровий. Риса чорна. Злам раковистий, нерівний.
Походження олігоклазу магматичне і метаморфічне. Породоутворювальний мінерал гранітів і гнейсів, а також гранітних пегмати-тів, зокрема слюдоносних (мусковітових).
Зустрічається переважно в кислих вивержених породах — гранітах, гнейсах, сієні-тах, діоритах, а також у різних ефузивних породах — андезитах, трахітах та ін. В Україні присутній у межах Українського щита.
Різновиди Редагувати
Розрізняють:
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
Література Редагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Олігоклаз // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Олігоклаз // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.