Олександр I Великий (груз. ალექსანდრე I დიდი, 1389–1446) — цар Грузії (1412–1442). Син царя Костянтина I й Натії Аміреджибі. Представник династії Багратіоні.
| Олександр I Великий груз. ალექსანდრე I დიდი | |
| 1412 — 1442 | |
|---|---|
| Попередник: | Костянтин I |
| Спадкоємець: | Вахтанг IV |
| Народження: | 1390 |
| Смерть: | 17 березня 1446 |
| Поховання: | Собор Свєтіцховелі |
| Країна: | Грузія |
| Релігія: | Грузинська православна церква |
| Рід: | Багратіоні |
| Батько: | Костянтин I |
| Мати: | Натія Аміреджибі |
| Шлюб: | Tamar of Imeretid і Dulandukt of Siuniad |
| Діти: | від 1-го шлюбу сини: Вахтанг і Деметре; від 2-го шлюбу сини: Георгій, Давид дочка: Заал |
| Автограф: | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Виховувався бабусею Русудан.
У перші ж роки царювання був змушений брати участь у боротьбі з нашестям туркменських кочівників. Тільки з 1415 року у Грузії запанував мир і цар енергійно почав відновлювати зруйновану Тимуром і туркменами країну. Оскільки скарбниця була пустою, 1425 року було запроваджено податок на поселення (скасовано 1440). Коштами, отриманими від податку, було відремонтовано храми Свєтіцховелі, Руїсі, а також безліч монастирів і фортець.
Були спроби відновити Грузію в її попередніх кордонах. 1431 року було приєднано вірменське місто-фортецю Лоре й долину Лоре, яка до тих пір перебувала під владою туркменів. Це дало Грузії приріст зменшеного війною населення на понад 6000 родин. Цар сприяв імміграції вірменських біженців до Грузії з Сюніка.
Сприяв відновленню та зміцненню Грузинської церкви, відновив церковне землевласництво, оновив грузинські монастирі за межами країни.
Внутрішня політика ред.
У перші ж роки царювання (1412–1415) Олександр I примирив непокірних князів — Дадіані, Шарвашидзе, атабагів Самцхе; деяких глав усунув від управління краями, а на їхні місця призначив синів — Вахтанга, Деметре й Георгія. Але це принесло протилежний результат: їхня роль у політичному житті країни зросла, за живого батька-царя вони йменувались царями; їхньою політикою, в основному, було лобіювання інтересів феодалів.
Під час здійснення державних заходів цар був змушений враховувати побажання синів та інших членів царської родини. Царські документи видавались не лише з ім'ям царя, а також з іменами членів родини, що явно вказувало на послаблення центральної влади.
Через ситуацію, що склалась в країні, Олександр I зрікся престолу та став ченцем під іменем Афанасія (1442).
Родина ред.
Вперше був одружений з Дуландухт, дочкою князя Бешкена Орбеляна. Від того шлюбу народились:
- дочка (1412 — після 1438), царівна. Була заміжня за Іоанном IV, імператором Трапезунду.
- Вахтанг IV (1413–1446), цар Грузії (1442–1446)
- Деметре (1413–1453), царевич, «провінційний цар», родоначальник царів Картлі
Вдруге був одружений з Тамарою, дочкою царя Західної Грузії (Імереті) Олександра I. Від того шлюбу народились:
- Георгій VIII (1415/17 — 1476) цар Грузії (1446–1466), з 1466 до 1476 — цар Кахеті під ім'ям Георгій I.
- Давид II (1417–1457) Католикос-патріарх Грузії (1426–1430)
- Заал (1428 — після 1442), царівна.
Примітки ред.
- Барбаро і Контаріні про Росію. — 2-е. — М. : Наука, 1971. — С. 40-42.