Олександрович Володимир Осипович (5 листопада 1870, Волинська губернія, Російська імперія — 25 січня 1919, місто Лубни, Лубенський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія) — генеральний хорунжий Армії Української Держави.
| Олександрович Володимир Осипович | |
|---|---|
| Генерал-майор (24.7.1917) Генерал-хорунжий | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 5 листопада 1870 Волинська губернія, Російська імперія |
| Смерть | 25 січня 1919 (48 років) місто Лубни, Лубенський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Alma Mater | Олександрівське військове училище |
| Військова служба | |
| Приналежність | УНР |
| Війни / битви | Перша Світова війна Антигетьманське повстання |
| Нагороди та відзнаки | |
Життєпис ред.
Походив з Волині.
Закінчив Володимирський Київський кадетський корпус, 3-тє військове Олександрівське училище (у 1892 році), Офіцерську стрілецьку школу. Служив у лейб-гвардії Литовському полку, у складі якого вирушив на Першу світову війну. Був поранений та контужений, нагороджений Георгієвською зброєю. З 24 червня 1917 року — генерал-майор, остання посада — командир бригади 162-ї піхотної дивізії.
З 8 червня 1918 року — начальник 12-ї пішої дивізії Армії Української Держави. Під час протигетьманського повстання був захоплений повстанцями. Розстріляний у Лубнах з наказу місцевого коменданта за звинуваченням в участі у боротьбі проти учасників Таращансько-Звенигородського повстання.
Література ред.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.