Німецька колоніальна імперія — держава, яка складалася з метрополії (Німецька імперія) та територій, що перебували в колоніальній залежності від неї. У різні історичні періоди колоніями Німеччині були території в Африці, Азії, Південній Америці та Океанії.
| Німецька колоніальна імперія | |
| Прапор | Герб |
| Дата створення / заснування | 1884 |
|---|---|
| Столиця | Берлін |
| Власник | Німецька імперія |
| Час/дата припинення існування | 1920 |
| Німецька колоніальна імперія у Вікісховищі |
Координати: 52°31′ пн. ш. 13°23′ сх. д. / 52.517° пн. ш. 13.383° сх. д.
Історія Редагувати
На відміну від інших європейських держав, які почали політику колонізації ще в XVI столітті, з німецьких держав лише Бранденбург наприкінці XVII століття володів невеликими колоніальними володіннями.
Німеччина почала активну політику колонізації лише наприкінці XIX століття.
Німецька колоніальна імперія була утворена в 1880-1890-х та проіснувала до кінця Першої світової війни, коли колонії були розділені між союзниками згідно з Версальським мирним договором 1919.
Втрата колоній Редагувати
Колонії Німеччини (Німецький Камерун, Тоголенд, Німецька Східна Африка, Німецька Південно-Західна Африка, Цзяочжоу, Німецька Нова Гвінея, Соломонові острови тощо) перейшли під опіку держав-переможниць (Великої Британії, Французької республіки, Японської імперії, Південно-Африканського Союзу).
Переділ німецьких колоній був здійснений таким чином. В Африці Танганьїка стала підмандатною територією Великої Британії, район Руанда-Урунді — підмандатною територією Бельгії, «Трикутник Кіонг» (Південно-Східна Африка) був переданий Португальській республіці (названі території раніше складали Німецьку Східну Африку), Велика Британія і Французька республіка розділили Тоголенд й Німецький Камерун; ПАС отримав мандат на Південно-Західну Африку. У Тихому океані як підмандатні території до Японської імперії відійшли острови, що належали Німецькій імперії північніше екватора, до Австралійського Союзу — Німецька Нова Гвінея, до Нової Зеландії — острови Німецьке Самоа.
Німеччина за Версальським мирним договором відмовлялася від всіх концесій і привілеїв у Республіці Китай, від прав консульської юрисдикції і від всякої власності в Сіамі, від усіх договорів і угод з Ліберією, визнавала протекторат Французької республіки над Марокко та Великої Британії — над Єгиптом. Права Німеччини щодо Цзяочжоу і всієї Шаньдунської провінції Республіки Китай відходили до Японської імперії (внаслідок цього Версальський договір не був підписаний Китаєм).
Примітки Редагувати
- Louis (1967), p. 9
- Louis (1967), p. 117—130
Див. також Редагувати
- Територіально-політична експансія Третього рейху
- Німецька колонізація Америки
- Вершники Німецької Східної Африки
- Історія Німеччини
- Особливий шлях Німеччини
- Колоніалізм
Література Редагувати
- Gisela Graichen[de], Horst Gründer[de]. Deutsche Kolonien: Traum und Trauma. — 1. — Berlin : Ullstein, 2007. — 486 p. — ISBN 978-3-548-36940-2.
- Ludolf Pelizaeus. Der Kolonialismus. — 1. — Wiesbaden : Marixverlag, 2008. — 256 p. — ISBN 978-3865399410.
- Ferdinand Hahnzog. Hanauisch-Indien: einst und jetzt. — Hanau : Dausien Verlag, 1959. — 59 p.
- Hermann Kellenbenz[de]. Die Brandenburger auf St. Thomas // Jahrbuch für Geschichte von Staat, Wirtschaft und Gesellschaft Lateinamerikas. — Köln : Böhlau, 1965. — Вип. 0075-2673. — С. 196-217.
- Ulrich van der Heyden[de]. Rote Adler an Afrikas Küste. Die brandenburgisch-preußische Kolonie Großfriedrichsburg in Westafrika. — Berlin : Selignow-Verlag, 2001. — ISBN 3-933889-04-9.