Ні́льсен Ві́ктор Олекса́ндрович(нар. 1871 — пом. 1949) — архітектор доби сецесії.
| Нільсен Віктор Олександрович | |
|---|---|
| | |
| Народження | 1871 |
| Смерть | 1949 |
| Країна | Російська імперія, СРСР |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Рибінськ, Маріуполь |
| Найважливіші споруди | Водонапірна вежа, Рибінськ, Карякинське училище, Рибінськ, Водонагнітна вежа, Маріуполь, церква Костянтина та Єлени, Маріуполь, школа при заводі «Нікополь», Маріуполь, Власний будинок, Маріуполь, Старий корпус ПДТУ, Маріуполь |
Життєпис Редагувати
Народився в родині пастора. Родина мала данське і німецьке походження.
Навчався в Санкт-Петербурзі, де закінчив Інститут громадянських інженерів. Як архітектор і інженер почав працювати в місті Рибінськ на Волзі (тоді Ярославська губернія), де спроектував та вибудував міський водогін. Успіхи інженера були помічні, і він був запрошений маріупольською управою на посаду міського архітектора. Прибув у місто в 1900 чи в 1901 році. (Міське самоврядування було дозволене в Російській імперії ще 1870 року за наказом імператора).
Попередніми міськими архітекторами були Бер Самуїл Йосипович та Емерік Адольф Густавович. Маріуполь потерпав від нестачі чистої, питної води, особливо в спекотне літо. Новому архітекторові доручили створити проект міського водогону, що мав на той час значний кошторис. Для затвердження проект відіслали в міністерство і дозвіл на будівництво дав Столипін Петро Аркадійович.
Архітектор В. А. Нільсен добре опанував справу і виконав важке завдання. Завдяки новому міському водогону, водопостачання отримали дві третини мешканців міста (одна третина використовувала колодязі). До міського архітектора зросла довіра і прийшов матеріальний успіх, він мав майна на 600 рублів. Це надало підстави обрати міського архітектора депутатом в маріупольську думу.
Проживав архітектор Нільсен у будинку, який розташований навпроти Міського саду за адресою: вулиця Семенишина, 49. У народі садибу називають “будинком німф, які плачуть ”.
Стан архітектора кардинально змінився після 1917—1918 років. За радянської влади ставлення до архітектора погіршилося, як до успішного представника царського періоду. З 1935 року почалася чистка кадрів, що мали дворянське чи неробітниче походження. Архітектор був позбавлений права працювати архітектором-практиком і працював у технічному відділі нового заводу «Азовсталь». В 1936 році також була зруйнована церква Костянтина та Єлени в місті, створена і вибудувана архітектором.
Помер 1949 року.
Знищений твір архітектора Редагувати
Серед знищених в 1943 році опинився і альбом замальовок архітектора, куди той вносив малюнки фасадів запроектованих споруд та їх тогочасного оточення. Будинок архітектора та його приватний архів постраждали від пожеж, які вчинили німецькі загарбники в часи відступу з міста. Втрата малюнків архітектора — значно погіршила вивчення періоду пожвавлення забудови міста доби капіталізму і історичної забудови міста через відсутність копій зниклих малюнків.
Вибрані твори Редагувати
- Водонапірна вежа, Рибинськ, вул.Куйбышева, 1А
- Водонапірна вежа у Проскурові
- Рибинське друге вище навчальне училище ім. В.А.Карякина, Рибинськ, вул.Луначарского, 61
- Водонагнітна вежа, Маріуполь
- Церква Костянтина та Єлени, Маріуполь
- Школа при заводі «Нікополь», Маріуполь
- Власний будинок, Маріуполь
- Старий корпус ПДТУ, Маріуполь
Друкований твір архітектора Редагувати
- Нильсен В. А. «Описание и расчёт устройства водопровода в городе Рібинске с приложением атласа чертежей». Составлено гражданским инженером В. А. Нильсеном, 1901, лито-типография О. А. Фалька, Мариуполь.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
Джерела і посилання Редагувати
- Корбка В.Н. Архитектор Нильсен и его водонапорная башня, ставшая символом Мариуполя // Приазовский рабочий, 15 октября 2008 г.
- «Храм — от рождения до распятия»
| Це незавершена стаття про архітектора чи архітекторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |