Фе́дір Па́влович Не́стурх (Нештурха) (* 22 червня 1857, Одеса — † 1 травня 1936, Одеса) — український архітектор та педагог, професор Одеського художнього інституту.
| Нестурх Федір Павлович | |
|---|---|
| | |
| Народження | 22 червня 1857 |
| Смерть | 1 травня 1936 (78 років) Одеса |
| Поховання | Другий християнський цвинтар |
| Країна | Російська імперія → СРСР |
| Навчання | Петербурзька академія мистецтв |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Одеса |
| Архітектурний стиль | необароко, неоренесанс |
| Нагороди | |
Народився в сім'ї друкаря, нащадка козаків Нештурхів. Навчався в народній школі та повітовому училищі, в 1874—1877 роках працював у креслярні Л. Ц. Оттона.
Творчий шлях ред.
Протягом 1878—1881 років здобував малярську освіту в Петербурзькій академії мистецтв.
1887 року за проект театрального училища отримав звання класного художника 1-го ступеня.
В 1888—1900 роках працював у Пскові головним міським архітектором, нагороджений орденом святого Станіслава 3-го ступеня.
З 1900 року працює інженером-контролером, з 1902 по 1920 рік — міським архітектором Одеси.
1901 рік — в складі Ради Товариства красних мистецтв.
1903 року розробляє обов'язкові постанови з будівництва для Одеси.
Займався професійним удосконаленням: 1903 року ознайомлювався за кордоном з досвідом бібліотечного будівництва, 1907 — в Німеччині з лікарняного будівництва, 1914 року — зі спорудження боєнь, ринків та холодильників.
У 1903—1921 роках очолював архітектурний відділ Одеського відділення Російського технічного товариства.
1911 року реорганізував нагляд за міським будівництвом.
В 1914—1921 роках був головою Одеського товариства архітекторів-художників.
У своїх роботах використовував архітектурні форми модернізованих історичних стилів, необароко та неоренесансу.
Доробок ред.
Проектовані ним споруди:
- 1901 — дача Аршинцевої на 6-й станції Великого Фонтану,
- 1903 — торгова школа біля вокзалу,
- 1903—1905 — будинки швидкої допомоги, з архітектором Ю. Дмитренком,
- 1904—1907 — міської публічної бібліотеки (Одеська національна наукова бібліотека),
- 1907 — за межами Одеси — проект лікарні в Дальнику,
- 1910 — особняк на вулиці Чорноморській (Гефта),
- 1910—1912 — психіатричної лікарні на Слобідці,
- 1911 — двоповерхові будинки на вулицях Чорноморській та Морській,
- 1911—1914 — побудова газового заводу та освітлювальної станції,
- 1912 — проектував концертну залу у дворі на вулиці Гаванній,
- 1913 — 3-поверхова споруда Євангельської лікарні на вулиці Леонтовича,
- 1913 — на Великому Фонтані морські ванни та купальні, міські купальні в Отраді,
- 1914—1916 — Фруктовий пасаж,
- 1915 — на Куяльнику — 2-поверховий міський готель для хворих та поранених, на Хаджибейському лимані — міська грязелікарня,
- 1916 — 4-поверховий будинок на Олександрівському проспекті, на вулиці Торговій — корпус Вищих жіночих курсів, добудовував споруду О. Бернадацці — прибутковий будинок Гарбузова,
- культові споруди, училища та школи в Харківській губернії.
В 1928—1933 роках — професор Одеського художньго інституту.
Звільнений з роботи як «соціально чужий робочим та селянам Одеси елемент».
Помер 1 травня 1936 року і був похований на Другому християнському кладовищі.
Примітки ред.
- Історія бібліотеки. Процитовано 8 лютого 2017.
- Дома, которые построил Федор Нестурх, Моя мозаика, 29.09.2019
Джерела ред.
- Шубарт Павло. Зодчий Одеси Федір Нестурх// Чорноморські новини. — 14 лютого 2013. — N13 (21381).
- Прес-центр[недоступне посилання з червня 2019]
- Інститут історії України
- Архітектори
| Це незавершена стаття про архітектора чи архітекторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Ця стаття недостатньо ілюстрована. |