Велика княжна Наталія Олексіївна (нар. 1 серпня 1714, Санкт-Петербург — пом. 3 грудня 1728, Москва) — дочка царевича Олексія Петровича і Шарлотти-Софії Брауншвейзької, сестра імператора Петра II.
| Наталія Олексіївна | |
|---|---|
| | |
| Народилася | 21 липня (1 серпня) 1714 Санкт-Петербург, Московське царство |
| Померла | 22 листопада (3 грудня) 1728 (14 років) Москва, Російська імперія ·туберкульоз |
| Поховання | Вознесенський монастирd |
| Знання мов | давньоруська |
| Титул | герцогиня[d] |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Романови |
| Батько | Олексій Петрович |
| Мати | Шарлотта Крістіна Брауншвейг-Вольфенбюттельська |
| Брати, сестри | Петро II Олексійович |
| Нагороди | |
|
Біографія ред.
Старший син царевича Олексія, Наталія довгий час залишалася як би на «периферії» царського сімейства. Тільки в 1719 році, після смерті сина Петра I — Петра Петровича, її разом з братом Петром поселили в Зимовому палаці і визначили їм штат придворних і прислуги. Але ставлення до онукам імператора, особливо з боку Катерини Олексіївни та Олександра Меншикова, було більш ніж прохолодним. Все змінилося в 1727 році, коли її брат (не без допомоги того ж князя Меншикова) став спадкоємцем престолу (причому в заповіті Катерини I названа без імені «Велика Княжна» віднесена до спадкоємців третьої черги — між молодшим братом і нею стояли дочки імператриці Анна і Єлизавета). Наталя також потрапила в поле зору князя. Він, зокрема, готував видати її заміж за свого сина Олександра. Але планам Меншикова не судилося збутися — незабаром колишній сподвижник Петра Великого був засланий до Березово.
На думку іспанського посла герцога де Ліріа, який особисто знав велику княжну, вона була дурна собою, хоча і добре складена; але чеснота заміняла в ній красу: привітна, уважна, великодушна, виконана грацій і лагідності, вона привертала до себе всіх. Як старша сестра, вона надавала деякий благотворний вплив на непутящого Петра, але померла, ймовірно, від сухот 14 років від роду. Перед смертю Петро II (помер у тому ж віці у січні 1730 року), за переказами, в маренні наказав запрягати сани і їхати до сестри Наталії.
Могила ред.
Була похована у Вознесенському соборі Вознесенського дівочого монастиря Московського Кремля, в 1920-ті роки монастир і собор були знищені, а могили цариць і царівен перенесені в Архангельський собор.
На її могильній плиті (не збереглася, текст відомий у передачі XIX століття) була епітафія:
«Благовірна Государиня Велика Княжна, державнєйшого Імператора Петра II сестра рідна, Наталія Олексіївна тимчасове дитяче життя, що тривало чотирнадцять років, повелінням Божим на блаженну і вічним часом життя від Різдва Первісток з мертвих в літо 1728 листопада в 22 день. Не умре дівча, але спить (Матвія, гол. 9). Світло очию моєю, і тієї нема зі мною, похована на цьому місці».
При перенесенні її останків до Архангельського собору у 1928 році проводилося розкриття гробниці; виявилося, що Наталія спочиває в добре збережених глазетовій розшитій золотом сукні, сильно зібраній в талії спідниці з парчі і шовкових трикотажних панчохах, а також діадемі, зірки й стрічки ордена Святої Катерини. Труну її був оббитий срібним позументом і оздоблений золотими мереживами. Для оформлення її поховання переплавили срібний посуд опального Меншикова.
Її похоронне вбрання досліджується: «Незважаючи на важкий стан тканин, безсумнівно унікальним предметом кремлівської колекції костюма XVIII ст. стане сукня з поховання царівни Наталії Олексіївни — дочки царевича Олексія Петровича, онуки Петра I (померла в 1728 р. у віці 14 років). Ліф сукні вже відреставрований, як і орден на муаровою стрічці. Тривають роботи над спідницею з глазета, покритого прекрасною вишивкою золотою ниткою. У ході робіт над цими предметами в Інституті природної і культурної спадщини РАН проведені спеціальні дослідження ниток (к. х. н. О. Б. Лантратовою та к. і. н. О. В. Орфінською)».
Відгуки сучасників ред.
Іспанський посол при російському дворі герцог Лірійський розповідає про неї в своїх записках:
Велика княжна Наталія, сестра Петра II, була прикрашена усіма можливими добрими чеснотами. Вона не тільки не була красунею, а навпаки, дурна особою, хоча і добре складена; але чеснота заміняла в ній красу: вона була люб'язна, великодушна, уважна, виконана грації і лагідності, так що всіх привертала до себе. Вона абсолютно говорила французькою і німецькою мовами, любила читання і протегувала чужинцям. Все це змушувало возносити теплі до неба молитви про її довголіття, але Всевишньому завгодно було відкликати її до себе, після довготривалої хвороби, 4 грудня 1728<року>, на 15<-му> році її життя. Смерть її оплакував і росіяни, і чужинці, знатні і бідні.
Нагороди ред.
- Орден Святої Катерини 20 листопада (1 грудня) 1726 року).
Генеалогія ред.
Кіновтілення ред.
- Надія Дружиніна — «Таємниці палацових переворотів. Фільм 1. Заповіт імператора», 2000 рік, режисер — Світлана Дружиніна.
Примітки ред.
- Родословная книга Всероссійскаго дворянства [ 6 квітня 2020 у Wayback Machine.]. // Составилъ В. Дурасов. — Ч. I. — Градъ Св. Петра, 1906. С. 41
- Корсакова В. Наталья Алексеевна (великая княжна) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
- . Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 7 квітня 2020.
- Герцог Лирийский. Записки о пребывании при Императорском Российском дворе в звании посла короля Испанского [ 13 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Россия XVIII в. глазами иностранцев. — Л., 1989. — С. 247.
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 квітня 2020.
Література ред.
- Пчелов Е. В. Романовы. История династии — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2002. — С. 106.
- Панова Т. Д. Кремлёвские усыпальницы. — М.: Индрик, 2003. — Сс. 159, 199—200.