На́бризк-бето́н — штучний матеріал (бетон), що складається із суміші цементу, піску, гравію чи щебеню та домішок для прискорення затвердіння. Одержують нанесенням цієї суміші безопалубковим методом.
Застосовують для кріплення гірничих виробок в широкому діапазоні гірничо-геологічних умов у вигляді самостійної конструкції (в скельних і щільних глинистих ґрунтах з коефіцієнтом міцності f>4).
Приклад використання набризк-бетону: шість установок AL-262.1 компанії Aliva були використані для нанесення набризк-бетону в портальній частині і на прилеглій території 26 тунелів у Венесуелі. Найдовший тунель Tazon (6 989 ), у якому зроблене нанесення бетону на дільниці довжиною 200 м і висотою 25 м. Відстань транспортування цементної суміші коливалася в межах 60 — 150 м при тиску 5—7 атм. Добова продуктивність нанесення сухої суміші становила 20 — 30 м. Крупність гравію в Н. — до 20 мм.
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- World Tunnell. — 2000. — 13, 2. — З. 69.
Посилання ред.
- Цемент-гармата // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 207-208. — ISBN 978-966-7407-83-4.
| Це незавершена стаття з будівництва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |