Леоніла Іванівна Міщенко (14.12.1922, Славута, Хмельницької обл. — 26.07.2004, Львів) — українська літературознавиця, дослідниця Лесі Українки, партизанка-розвідниця у німецько-радянську війну. Докторка філологічних наук (1975), із 1977-го — професорка, упродовж 1986—1991 — завідувачка кафедри української літератури Львівського національного університету ім. Івана Франка, Заслужена професорка Львівського університету (2002).
| Міщенко Леоніла Іванівна | |
|---|---|
| Народилася | 14 грудня 1922 Славута, Ізяславський повіт, Волинська губернія, Українська СРР |
| Померла | 26 липня 2004 (81 рік) |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Діяльність | літературознавиця |
| Alma mater | Філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка |
| Заклад | ЛНУ імені Івана Франка |
| Науковий ступінь | доктор філологічних наук[d] |
| Відомі учні | Корнійчук Валерій Семенович |
| У шлюбі з | Шпиця Володимир Григорович |
Життєпис ред.
У 1940 закінчила Славутську школу № 1. В роки німецько-радянської війни разом зі своєю вчителькою німецької мови Лідією Костянтинівною Ляпідус брала участь у партизанському русі, була розвідницею в партизанському загоні під командуванням І. О. Музальова, який діяв на півночі нинішньої Хмельницької області.
Закінчила філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1951). З того часу і до останніх днів працювала у ньому — на посадах від лаборантки до професорки кафедри української літератури імені М. Возняка. 1959 р. захистила кандидатську дисертацію «Леся Українка в літературному процесі своєї доби» (офіційні опоненти Максим Рильський, Марія Деркач). Досліджувала творчість Лесі Українки.
Одружена з Володимиром Шпицею.
Померла у Львові, похована на Личаківському кладовищі, поле № 86.
Праці ред.
- Леся Українка в літературному житті. — К., 1964. — 164 с.;
- Політична поезія Лесі Українки: соціальний генезис і естетична природа. — К., 1972. — 203 с.;
- Леся Українка: Посібник для вчителів. — К., 1986. — 303 с.;
- Леся Українка. Хвилі моєї туги [інтимна лірика]; упоряд., вступна стаття і прим. Л. І. Міщенко. — Льв.: Каменяр, 1991. — 118 с.;
- Дивоцвіт [Текст]: джерела і поетика «Лісової пісні» Лесі Українки (у співавт. з І. Денисюком). — Льв. : вид-во Львів. унів-ту, 1963. — 93 с.;
- Сорок українських поетес: антологія.. — Льв.: видавн. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. — 436 с.;
- Листи Галі Мазуренко до Леоніли Міщенко // Дзвін: Щоміс. літ.-мист. та громад.-політ. часопис Спілки письменників України . — 2004 . — N2 . — С.142 .
Примітки ред.
- Личаківський некрополь — С. 461.
- . Львівський національний університет імені Івана Франка. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 23.05.2021.
- . Архів оригіналу за 11 серпня 2014. Процитовано 28 липня 2014.
- . Архів оригіналу за 11 серпня 2014. Процитовано 29 липня 2014.
- Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 463. — ISBN 966-8955-00-5.
Література ред.
- Мацько В. П. Професор Леоніла Міщенко: внесок у наукове лесезнавство // Духовні витоки Поділля: жінки в історії краю: матер. всеукр. наук.-практ. конф. (Хмельницький, 1 березня 2012 р.). — Хмельницький: ПП Заколодний М. І., 2012. — С.380-386.
- Мацько Віталій. Дочка великого роду // Колесо (Хмельницький). — 18 березня 2004. — С. 7.
| Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |