Мосципанов Максим Климентович (бл. 1743 — бл. 1800) — провінційний український архітектор доби Гетьманщини (кінець 18 ст). Працював в чернігівських маєтках військового губернатора Петра Рум'янцева-Задунайського (1725—1796).
| Мосципанов Максим Климентович | |
|---|---|
| Народження | 1743 |
| Смерть | 1800 |
| Країна | Російська імперія |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Москва, Глухів, садиби Качанівка, Вишеньки, Черешеньки на Чернігівщині |
| Архітектурний стиль | класицизм |
| Найважливіші споруди | садиби Качанівка, Вишеньки, Черешеньки на Чернігівщині |
Напис прізвища в 18 столітті ще небув сталим, тому прізвище пишуть як Мосьципанов і Мосцепанов. У Олександра Оглоблина — Мосціпанов.
Життєпис ред.
Старший син у родині писаря Кролевецької сотні Клима Мосціпанова, який дослужився до чину бунчукового товариша (1781). Максим закінчив Чернігівський колегіюм. З 1759 — військовий канцелярист Малоросійської скарбниці у Глухові.
1763 — з дозволу Гетьмана Кирила Розумовського «опреділен в обученіе для націи малороссийской … архітектуры», він потрапив до команди архітектора Андрія Квасова. У Квасова син кролевецького писаря опановував будівельну справу в 1763-1765.
Згодом (з 1766) удосконалював майстерність в школі Василя Баженова в Московії — особи, наближеної до кола новгород-сіверських автономістів. З 1773 став городничим міста Короп однойменної сотні Ніжинського полку.
Зафіксована праця архітектора-практика в садибі Качанівка московського генерал-губернатора Петра Рум'янцева-Задунайського (проект архітектора Карла Бланка, перебудований в 19 столітті). Пізніше, в 1782–1787 роках, працював над створенням садиби і парку Вишеньки, і, можливо, в сусідніх Черешеньках (остання — знищена). В 1790-ті переведений на добудову Троїцької церкви і дзвіниці в місті Глухів, які розпочав будувати ще Андрій Квасов, що помер 1770 року.
Будівництво по містах Гетьманщини (нетривке, періодичне) не забезпечувало життя і архітектор залишав будівельну справу, заробляв на життя військовою та громадянською службою, зокрема у московській армії.
1797 остання згадка про Максима Мосціпанова, який залишався городничим міста Короп.
Див. також ред.
Джерела та література ред.
- Д. С. Вирський. Мосціпанов Максим Климович [ 27 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 93. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- «Памятники градостроительства и архитектуры УССР», Т 4, Киев, «Будівельник», 1986
- Володимир Тимофієнко, «Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть». Біографічний довідник, Київ: «Головкиївархітектура» та «НДІТІАМ», 1999.
- Олександр Мезько-Оглоблин. Люди старої України. Збірка статей, Острог. — 2000. — С.166 — 172.
Примітки ред.
- ↑ Володимир Тимофієнко, «Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть». Біографічний довідник, Київ: «Головкиївархітектура» та «НДІТІАМ», 1999.
- «Памятники градостроительства и архитектуры УССР», Т 4, Киев, «Будівельник», 1986, с. 308