www.wikidata.uk-ua.nina.az

Море Хвиль лат Mare Undarum маленьке море на Місяці в східній частині видимого боку біля Моря Криз Максимальний розмір б

Море Хвиль

Море Хвиль (лат. Mare Undarum) — маленьке море на Місяці, в східній частині видимого боку, біля Моря Криз. Максимальний розмір — близько 250 км, координати центра — 7°30′ пн. ш. 68°42′ сх. д. / 7.5° пн. ш. 68.7° сх. д. / 7.5; 68.7. Примітне значною кількістю вулканічних куполів та концентричних кратерів, а також відносно великою висотою поверхні.

Море Хвиль
лат. Mare Undarum
Мозаїка знімків зонда LRO (ширина — 280 км)
Координати центра
 7°30′ пн. ш. 68°42′ сх. д. / 7.5° пн. ш. 68.7° сх. д. / 7.5; 68.7
Розмір
 250 км
Епонім
 хвилі
Назву затверджено 1935

 Море Хвиль на Вікісховищі
Знімок, зроблений при високому Сонці
Знімок «Аполлона-17» (1972), погляд із північного сходу
Карта регіону (1964)

Сучасну назву цього моря запропонував німецький астроном Юліус Генріх Франц[en]. 1935 року її затвердив Міжнародний астрономічний союз. Воно, як і сусіднє Море Піни, фігурує на місячних картах здавна: 1645 року Міхаель ван Лангрен назвав ці моря Царською рікою (лат. Regius Fluvius), а 1647 року Ян Гевелій — Гіркими болотами (лат. Amarae Paludes).

Загальний опис ред.

Море Хвиль лежить біля південно-східного краю Моря Криз і на північний схід від Моря Піни, від якого відділене 10-кілометровим перешийком. Його береги сильно порізані; в ньому багато мисів та островів. На півдні та сході невисокі узвишшя відокремлюють від нього окремі ділянки. Ймовірно, значною мірою воно складене затопленими лавою кратерами, злитими один з одним. Зокрема, кінець південно-західного виступу моря — це зруйнований і заповнений лавою 45-кілометровий кратер Фірмік M.

Інших найменованих кратерів у цьому морі станом на 2015 рік нема. Лише на його берегах знаходиться кратер Дубяго та кілька сателітів його, Фірміка, Кондорсе та Боеція.

Море Хвиль лежить вище за всі сусідні морські ділянки: на 0,9–2,2 км вище за дно суміжних затоплених кратерів, на 0,8 км вище за Море Піни й на 2,8 км вище за Море Криз (якщо вимірювати за сусідніми частинами). Абсолютна висота його поверхні знаходиться в межах 0,1–1,1 км нижче нульового рівня. Максимуму вона сягає на південному сході моря, а з віддаленням звідти поступово спадає. Товщина лавового покриву Моря Хвиль, за даними вимірюваннями напівзатоплених кратерів, складає кількасот метрів.

Деталі поверхні ред.

Найбільші з добре збережених кратерів району Моря Хвиль — 48-кілометровий Дубяго на півдні, такий самий Кондорсе P на півночі та 40-кілометровий Кондорсе F на північному сході. Недалеко від північного краю моря лежить 75-кілометровий кратер Кондорсе, а від північно-західного — 57-кілометровий Фірмік. Дно всіх цих кратерів залите лавою, причому її рівень нижчий, ніж у самому морі.

Східна частина Моря Хвиль примітна п'ятьма вулканічними куполами. Це височини з округлими контурами, діаметр яких становить близько 10 км, а висота — 100–300 м.

В морі та його околицях є кілька рідкісних об'єктів загадкового походження — маленьких (5–15 км) кратерів із двома валами, або концентричних кратерів. Один із них лежить у відокремленій південній частині моря (3°40′ пн. ш. 68°37′ сх. д. / 3.67° пн. ш. 68.61° сх. д. / 3.67; 68.61 (концентричний кратер)), інший — подібний, але частково залитий лавою — в південно-західній затоці (4°00′ пн. ш. 66°44′ сх. д. / 4.00° пн. ш. 66.74° сх. д. / 4.00; 66.74 (концентричний кратер)). Кілька таких об'єктів розташовані поблизу моря за його межами: це Аполлоній N на заході та два безіменні кратери на південному сході. Менш виразні ознаки таких кратерів має Фірмік C на північно-західному березі моря.

Геологічна історія ред.

Море Хвиль лежить на краю басейну Моря Криз, у районі його зовнішніх кілець, і, по всій видимості, пов'язане з ним походженням. Він з'явився в нектарському періоді, а лава, що вкриває ці моря, виверглася в пізньоімбрійській епосі.

Примітки ред.

  1. ↑ Mare Undarum. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 5 травня 2012. Процитовано 24 травня 2015. 
  2. ↑ Lena, R.; Wöhler, C.; Bregante, M. T.; Lazzarotti, P.; Lammel, S. (2008). . Planetary and Space Science 56 (3–4): 553–569. Bibcode:2008P&SS...56..553L. doi:10.1016/j.pss.2007.11.010. Архів оригіналу за 28 червня 2011. Процитовано 12 червня 2015. 
  3. ↑ Fitz-Gerald, B. (December 2012). . The Moon. Occasional papers of the Lunar Section of the British Astronomical Association 2: 1–13. Архів оригіналу за 28 травня 2015. Процитовано 12 червня 2015. 
  4. ↑ За даними лазерного альтиметра на супутнику Lunar Reconnaissance Orbiter, отриманими через програму JMARS [ 22 січня 2019 у Wayback Machine.]
  5. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 225. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  6. Карта Місяця, складена Міхаелем ван Лангреном (1645)
  7. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 197. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  8. Hevelius J. [1] — Gedani : Hünefeld, 1647. — P. 226–227, 229. — DOI:10.3931/e-rara-238. з джерела 30 червня 2018 (Amarae Paludes — у списку назв на с. 229 [ 27 листопада 2020 у Wayback Machine.])
  9. Whitaker E. A. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 202. — ISBN 9780521544146. — Bibcode:2003mnm..book.....W.
  10. Hill H., Baum R. Mapping and Naming the Moon: A History of Lunar Cartography and Nomenclature. — Cambridge University Press, 2003. — P. 24. — (Practical Astronomy Handbooks: vol. 1) — ISBN 9780521542081.
  11. За даними довідника МАС [ 25 грудня 2018 у Wayback Machine.]
  12. ↑ DeHon, R. A. (1975). . In: Lunar Science Conference, 6th, Houston, Tex., March 17-21, 1975, Proceedings. Volume 3. (A78-46741 21-91) New York, Pergamon Press, Inc., 1975. 3: 2553–2561. Bibcode:1975LPSC....6.2553D. Архів оригіналу за 23 вересня 2019. Процитовано 12 червня 2015. 
  13. Trang, D.; Gillis-Davis, J. J.; Hawke, B. R.; Bussey, D. B. J. (2011). . 42nd Lunar and Planetary Science Conference, held March 7-11, 2011 at The Woodlands, Texas. LPI Contribution No. 1608, p.1698. Bibcode:2011LPI....42.1698T. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 червня 2015. 
  14. Wood, C. A. (1978). Lunar Concentric Craters. Lunar and Planetary Science IX: 1264–1266. Bibcode:1978LPI.....9.1264W. 
  15. Wilhelms D. Plate 4A. Maria // [2] — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 8 квітня 2014
  16. Chuck Wood (18 січня 2007). What is Undarum?. lpod.org. оригіналу за 29 березня 2015. Процитовано 28 травня 2015. 
  17. Fassett, C. I.; Head, J. W.; Kadish, S. J.; Mazarico, E.; Neumann, G. A.; Smith, D. E.; Zuber, M. T. (2012). . Journal of Geophysical Research 117 (E12). Bibcode:2012JGRE..117.0H06F. doi:10.1029/2011JE003951. Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 12 червня 2015. 
  18. Wilhelms D. Plate 09A. Upper Imbrian series // [3] — 1987. — (United States Geological Survey Professional Paper 1348) з джерела 8 квітня 2014

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
More Hvil lat Mare Undarum malenke more na Misyaci v shidnij chastini vidimogo boku bilya Morya Kriz Maksimalnij rozmir blizko 250 km koordinati centra 7 30 pn sh 68 42 sh d 7 5 pn sh 68 7 sh d 7 5 68 7 1 Primitne znachnoyu kilkistyu vulkanichnih kupoliv 2 ta koncentrichnih krateriv 3 a takozh vidnosno velikoyu visotoyu poverhni 4 More Hvillat Mare UndarumMozayika znimkiv zonda LRO shirina 280 km Koordinati centra 7 30 pn sh 68 42 sh d 7 5 pn sh 68 7 sh d 7 5 68 7Rozmir 250 kmEponim hviliNazvu zatverdzheno 1935 More Hvil na VikishovishiZnimok zroblenij pri visokomu SonciZnimok Apollona 17 1972 poglyad iz pivnichnogo shoduKarta regionu 1964 Suchasnu nazvu cogo morya zaproponuvav nimeckij astronom Yulius Genrih Franc en 5 1935 roku yiyi zatverdiv Mizhnarodnij astronomichnij soyuz 1 Vono yak i susidnye More Pini figuruye na misyachnih kartah zdavna 1645 roku Mihael van Langren nazvav ci morya Carskoyu rikoyu lat Regius Fluvius 6 7 a 1647 roku Yan Gevelij Girkimi bolotami lat Amarae Paludes 8 9 Zmist 1 Zagalnij opis 2 Detali poverhni 3 Geologichna istoriya 4 Primitki 5 PosilannyaZagalnij opis red More Hvil lezhit bilya pivdenno shidnogo krayu Morya Kriz i na pivnichnij shid vid Morya Pini vid yakogo viddilene 10 kilometrovim pereshijkom Jogo beregi silno porizani v nomu bagato misiv ta ostroviv Na pivdni ta shodi nevisoki uzvishshya vidokremlyuyut vid nogo okremi dilyanki Jmovirno znachnoyu miroyu vono skladene zatoplenimi lavoyu kraterami zlitimi odin z odnim 10 Zokrema kinec pivdenno zahidnogo vistupu morya ce zrujnovanij i zapovnenij lavoyu 45 kilometrovij krater Firmik M Inshih najmenovanih krateriv u comu mori stanom na 2015 rik nema Lishe na jogo beregah znahoditsya krater Dubyago ta kilka satelitiv jogo Firmika Kondorse ta Boeciya 11 More Hvil lezhit vishe za vsi susidni morski dilyanki na 0 9 2 2 km vishe za dno sumizhnih zatoplenih krateriv na 0 8 km vishe za More Pini j na 2 8 km vishe za More Kriz yaksho vimiryuvati za susidnimi chastinami Absolyutna visota jogo poverhni znahoditsya v mezhah 0 1 1 1 km nizhche nulovogo rivnya Maksimumu vona syagaye na pivdennomu shodi morya a z viddalennyam zvidti postupovo spadaye 4 Tovshina lavovogo pokrivu Morya Hvil za danimi vimiryuvannyami napivzatoplenih krateriv skladaye kilkasot metriv 12 Detali poverhni red Najbilshi z dobre zberezhenih krateriv rajonu Morya Hvil 48 kilometrovij Dubyago na pivdni takij samij Kondorse P na pivnochi ta 40 kilometrovij Kondorse F na pivnichnomu shodi Nedaleko vid pivnichnogo krayu morya lezhit 75 kilometrovij krater Kondorse a vid pivnichno zahidnogo 57 kilometrovij Firmik Dno vsih cih krateriv zalite lavoyu prichomu yiyi riven nizhchij nizh u samomu mori 4 Shidna chastina Morya Hvil primitna p yatma vulkanichnimi kupolami Ce visochini z okruglimi konturami diametr yakih stanovit blizko 10 km a visota 100 300 m 2 V mori ta jogo okolicyah ye kilka ridkisnih ob yektiv zagadkovogo pohodzhennya 13 14 malenkih 5 15 km krateriv iz dvoma valami abo koncentrichnih krateriv Odin iz nih lezhit u vidokremlenij pivdennij chastini morya 3 40 pn sh 68 37 sh d 3 67 pn sh 68 61 sh d 3 67 68 61 koncentrichnij krater inshij podibnij ale chastkovo zalitij lavoyu v pivdenno zahidnij zatoci 4 00 pn sh 66 44 sh d 4 00 pn sh 66 74 sh d 4 00 66 74 koncentrichnij krater Kilka takih ob yektiv roztashovani poblizu morya za jogo mezhami ce Apollonij N na zahodi ta dva bezimenni krateri na pivdennomu shodi Mensh virazni oznaki takih krateriv maye Firmik C na pivnichno zahidnomu berezi morya 3 Geologichna istoriya red More Hvil lezhit na krayu basejnu Morya Kriz u rajoni jogo zovnishnih kilec i po vsij vidimosti pov yazane z nim pohodzhennyam 12 15 16 Vin z yavivsya v nektarskomu periodi 17 a lava sho vkrivaye ci morya viverglasya v piznoimbrijskij eposi 18 2 Primitki red a b Mare Undarum Gazetteer of Planetary Nomenclature International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN Arhiv originalu za 5 travnya 2012 Procitovano 24 travnya 2015 a b v Lena R Wohler C Bregante M T Lazzarotti P Lammel S 2008 Lunar domes in Mare Undarum Spectral and morphometric properties eruption conditions and mode of emplacement Planetary and Space Science 56 3 4 553 569 Bibcode 2008P amp SS 56 553L doi 10 1016 j pss 2007 11 010 Arhiv originalu za 28 chervnya 2011 Procitovano 12 chervnya 2015 a b Fitz Gerald B December 2012 Concentric Craters The Moon Occasional papers of the Lunar Section of the British Astronomical Association 2 1 13 Arhiv originalu za 28 travnya 2015 Procitovano 12 chervnya 2015 a b v Za danimi lazernogo altimetra na suputniku Lunar Reconnaissance Orbiter otrimanimi cherez programu JMARS Arhivovano 22 sichnya 2019 u Wayback Machine Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 225 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W Karta Misyacya skladena Mihaelem van Langrenom 1645 Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 197 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W Hevelius J 1 Gedani Hunefeld 1647 P 226 227 229 DOI 10 3931 e rara 238 Arhivovano z dzherela 30 chervnya 2018 Amarae Paludes u spisku nazv na s 229 Arhivovano 27 listopada 2020 u Wayback Machine Whitaker E A Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 202 ISBN 9780521544146 Bibcode 2003mnm book W Hill H Baum R Mapping and Naming the Moon A History of Lunar Cartography and Nomenclature Cambridge University Press 2003 P 24 Practical Astronomy Handbooks vol 1 ISBN 9780521542081 Za danimi dovidnika MAS Arhivovano 25 grudnya 2018 u Wayback Machine a b DeHon R A 1975 Mare Spumans and Mare Undarum Mare thickness and basin floor In Lunar Science Conference 6th Houston Tex March 17 21 1975 Proceedings Volume 3 A78 46741 21 91 New York Pergamon Press Inc 1975 3 2553 2561 Bibcode 1975LPSC 6 2553D Arhiv originalu za 23 veresnya 2019 Procitovano 12 chervnya 2015 Trang D Gillis Davis J J Hawke B R Bussey D B J 2011 The Origin of Lunar Concentric Craters 42nd Lunar and Planetary Science Conference held March 7 11 2011 at The Woodlands Texas LPI Contribution No 1608 p 1698 Bibcode 2011LPI 42 1698T Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 12 chervnya 2015 Wood C A 1978 Lunar Concentric Craters Lunar and Planetary Science IX 1264 1266 Bibcode 1978LPI 9 1264W Wilhelms D Plate 4A Maria 2 1987 United States Geological Survey Professional Paper 1348 Arhivovano z dzherela 8 kvitnya 2014 Chuck Wood 18 sichnya 2007 What is Undarum lpod org Arhiv originalu za 29 bereznya 2015 Procitovano 28 travnya 2015 Fassett C I Head J W Kadish S J Mazarico E Neumann G A Smith D E Zuber M T 2012 Lunar impact basins Stratigraphy sequence and ages from superposed impact crater populations measured from Lunar Orbiter Laser Altimeter LOLA data Journal of Geophysical Research 117 E12 Bibcode 2012JGRE 117 0H06F doi 10 1029 2011JE003951 Arhiv originalu za 23 serpnya 2017 Procitovano 12 chervnya 2015 Wilhelms D Plate 09A Upper Imbrian series 3 1987 United States Geological Survey Professional Paper 1348 Arhivovano z dzherela 8 kvitnya 2014Posilannya red Karti z aktualnimi nazvami detalej poverhni zahidna osnovna chastina Arhivovano 26 bereznya 2019 u Wayback Machine shidna chastina Arhivovano 26 bereznya 2019 u Wayback Machine Interaktivna karta Misyacya centrovana na More Hvil Arhivovano 15 chervnya 2015 u Wayback Machine More Hvil Arhivovano 30 travnya 2018 u Wayback Machine na The Moon Wiki Chuck Wood 18 sichnya 2007 What is Undarum lpod org Arhiv originalu za 29 bereznya 2015 Procitovano 12 chervnya 2015 More Hvil znimki Apolloniv Arhivovano 14 chervnya 2015 u Wayback Machine Znimki zrobleni z visokim rozdilennyam zondom LRO koncentrichnij krater u pivdennij vidokremlenij chastini Morya Hvil shirina 5 7 km podibnij ale zalitij lavoyu krater na pivdennomu zahodi morya shirina 6 0 km dzerkalno obernene zobrazhennya pivnich ugori shid livoruch dva chastkovo vidimi vulkanichni kupoli na shodi Morya Hvil nizki uzvishshya z okruglimi konturami bilya centru shirina 6 2 km Otrimano z https uk wikipedia org w index php title More Hvil amp oldid 36848447