Моніру Раваніпур (перс. منیرو روانیپور; 24 липня 1952, Бушер) — іранська письменниця. Дія більшості з її творів розгортається в південному Ірані. Її оповідання «Рана» (перс. رعنا) зі збірки «Назлі» (перс. نازلی) стало дипломантом Літературної премії Хушанга Гольшірі[fa].
| Моніру Раваніпур | |
|---|---|
| منیرو روانیپور | |
| На телепрограмі Полетік, 2014 рік | |
| Народилася | 24 липня 1952 (71 рік) Бушир, Іран |
| Громадянство | Іран |
| Діяльність | письменниця |
| Мова творів | перська |
| Жанр | оповідання, роман |
| | |
| Моніру Раваніпур у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Народилася в порту Бушер. Там само здобула початкову і середню освіту. Вивчала психологію в Ширазькому університеті[en], потім поїхала на навчання до США, де здобула диплом магістра за спеціальністю педагогіка в Індіанському університеті.
1981 року розпочала писати оповідання, а її перша книга «Канізу» (перс. کنیزو) вийшла друком у 1988 році. Після цього написала багато оповідань і кілька романів. Оповідання «Рана» (перс. رعنا) зі збірки «Назлі» (перс. نازلی) стало дипломантом Літературної премії Хушанга Гольшірі[fa].
На своїх заняттях з письменницької майстерності познайомилася з Бабаком Тахті[fa], сином Голамрези Тахті, з яким незабаром одружилася. Мають сина також на ім'я Голамреза.
2000 року взяла участь у конференції "Іран після виборів"[fa], яка відбулась у Берліні. За це її разом з іще шістнадцятьма учасниками переслідували в судовому порядку в Ірані за начебто антиіранську пропаганду.
2006 року стала однією з найперших прихильників кампанії «Один мільйон підписів[fa] за скасування дискримінаційних законів проти жінок» (перс. یک میلیون امضا برای تغییر قوانین تبعیضآمیز علیه زنان).
2007 року разом із родиною переїхала на проживання до США.
Примітки ред.
- (перс.)
- ↑ Моніру Раваніпур [ 4 листопада 2016 у Wayback Machine.](перс.)
- Інтерв'ю з Бабаком Тахті [ 18 серпня 2016 у Wayback Machine.](перс.)
- Одна стріла і кілька мішеней [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.](перс.)
- (перс.)