Успенський чоловічий монастир — монастир УПЦ (МП) в Одесі, розташований в районі 16-ї станції Великого Фонтану, на мису.
| | |
| 46°22′43″ пн. ш. 30°44′46″ сх. д. / 46.37861° пн. ш. 30.74611° сх. д. | |
| Розташування | Одеса Україна Монастирський пров., 6 |
|---|---|
| Конфесія | УПЦ МП |
| Єпархія | Одеська єпархія УПЦ (МП) |
| Тип монастиря | Чоловічий монастир |
| Дата завершення спорудження | 1824 |
| Побудований на честь | Успіння Пресвятої Богородиці |
| | |
| Успенський чоловічий монастир у Вікісховищі |
Історія Редагувати
На початку XIX століття ввечері у маєтку багатого молдовського поміщика Олександра Теутула на краю схилу, понад берегом моря розпалили багаття. Невелике грецьке судно, що заходило в Одесу, прийнявши відблиски вогню за світло маяка, збилося з курсу й сіло на мілину. В результаті загинуло кілька людей.
Олександр Теутул у 1813 році передав свій фантастичний маєток (дві ділянки по 25 десятин) Російській православній церкві. Згодом на цих землях з'явилася садиба Кишинівського архієрея, а потім — штатний монастир. Тоді ж була збудована кам'яна церква в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці й маяк. 1 червня 1824 року монастир затверджений до розряду другокласних.
З приходом радянської влади монастирське майно, всі цінності й святині були конфісковані у допомогу голодуючим, а храм висаджено в повітря.
Відродження монастиря почалося у 1944 році, а у 1946 році тут відкрилася Одеська духовна семінарія.
Монастирський храм Редагувати
У храмі є рака із чудотворними мощами преподобного Кукші Одеського (залишок життя старець провів у монастирі, а після перепоховання його нетлінні мощі якийсь час спочивали на монастирському цвинтарі), ікона Божої Матері «Млєкопітатєльниця», привезена в Одесу з Афона, ікона «Явлення Божої Матері преподобному Сергію Радонезькому» і ковчег з мощами апостола Андрія Первозваного, що вважається небесним заступником Одеської духовної семінарії.
Посилання Редагувати
- Одесский Свято-Успенский мужской монастырь (рос.)
Література та джерела Редагувати
- Одесский Успенский монастырь // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)