Миха́йло Миха́йлов (нар. 6 липня 1959, с. Альоховщина, Ленінградська область) — колишній радянський та український футболіст, воротар. Майстер спорту СРСР міжнародного класу (1986). Заслужений майстер спорту СРСР (1986).
Михайло Михайлов | |||||||||
Особисті дані | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Михайло Леонідович Михайлов | ||||||||
Народження | 6 липня 1959 (64 роки) | ||||||||
с. Альоховщина, Ленінградська область, РРФСР | |||||||||
Зріст | 185 см | ||||||||
Вага | 77 кг | ||||||||
Громадянство | Україна | ||||||||
Позиція | Воротар | ||||||||
Професіональні клуби* | |||||||||
Роки | Клуб | Ігри (голи) | |||||||
1976—1979 1979—1980 1980—1987 1988 1989 1990 1991—1993 | Зірка (Кіровоград) Дніпро (Дніпроп.) Динамо (Київ) Нефтчі (Баку) Шахтар (Донецьк) Динамо (Київ) Аполлон (Афіни) | 40 (-?) 101 (-85) 24 (-37) 27 (-33) 0 (0) 28 (?) | |||||||
Тренерська діяльність** | |||||||||
| |||||||||
Звання, нагороди | |||||||||
Звання | |||||||||
Нагороди | | ||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||
Михайло Михайлов у Вікісховищі |
Біографія ред.
Вихованець футбольної школи кіровоградської «Зірки». Перший тренер — Віктор Третяков. За цю ж команду розпочав виступи на серйозному рівні. Посівши разом з командою 9 місце у другій зоні другої ліги Чемпіонату СРСР 1979 року, залишив клуб і перейшов до дніпропетровського «Дніпра», що виступав на той час у першій лізі. Своє врівноваженістю та надійністю Михайлов звернув на себе увагу тренерського штабу київського «Динамо» та вже у 1980 молодий воротар поповнив лави клубу зі столиці республіки, а через рік вже став чемпіоном країни у складі нової команди.
Основним голкіпером на той час був Юрій Роменський, який майже увесь сезон відіграв без замін, проте на початку нового захворів на запалення легенів і цим самим дав шанс молодому Михайлову проявити себе у рамці воріт. З покладеним на нього завданням голкіпер впорався на «відмінно».
З появою у клубі Віктора Чанова ситуація дещо змінилася і обидва воротарі почали проводити на полі приблизно однакову кількість часу. Так у сезоні 1983 все перше коло відіграв Чанов, а друге — Михайлов.
Наприкінці 1983 під час виступу за олімпійську збірну СРСР Михайло Михайлов отримав травму, що вибила його з обійми майже на півроку. Втративши місце в основному складі, він зміг повернути його лише у 1985 році завдяки перелому руки Чанова. Проте, отримавши місце у воротах, Михайлов вразив усіх своєю впевненістю та майстерністю. Підтвердженням цього стали усі матчі Чемпіонату та Кубку СРСР проведені без замін, а також виклик до національної збірної Радянського Союзу, за яку талановитий голкіпер, так жодного матчу і не провів.
Дуже чітко охарактеризував Михайлова легендарний Валерій Лобановський у своїй книзі «Нескінченний матч»:
Впевненість Михайла Михайлова, напроти, проявляється лише тоді, коли він впевнений, що ніхто його не "підсижує". Я впевнився в цьому у 1985 році: у Чанова зламана рука, Михайлов - основний та єдиний воротар. Дуже багато ми провели з ним матчів, і непоганих - в тому ж Кубку Кубків та чемпіонаті. Варто було повернутись Чанову, як Михайлов примирився з другими ролями. В душі він, безумовно, мріяв виходити в стартовому складі, але, здавалося, йому важко налаштуватися на один-два матчі, найвище відчуття відповідальності приходить до нього, коли він знає, що заміни немає. |
Після одужання Чанова, Михайлов лише 5 разів з'явився в рамці воріт «Динамо» протягом двох сезонів, проте встиг відзначитися забитим з пенальті м'ячем у матчі дублюючих складів «Динамо» та «Гурії» (Ланчхуті). Це єдиний випадок пробиття пенальті голкіпером київського клубу у ігровий час матчу, навіть у матчах дублерів.
Володимир Маслаченко якось сказав, що двох рівновеликих кіперів у клубі розцінював як нонсенс. В тому сенсі, що сидіти за чиєюсь широкою спиною на лаві запасних — себе не поважати. Саме ця проблема і виникла у 1987 в «Динамо». Чанов так міцно зайняв місце у воротах киян, що Михайлов змушений був на рік поїхати спочатку до «Нефтчі», а потім до «Шахтаря», щоб не розгубити воротарські навички. Лобановський підтримав ініціативу голкіпера, тим більше, що між ними існувала домовленість про повернення Михайлова в «Динамо», як тільки у цьому виникне необхідність.
У 1989 році могла статися визначна подія у житті голкіпера — він отримав запрошення від закордонного клубу. Влітку в Києві перебувала команда «Іпсвіч Таун», за яку в той час виступав Сергій Балтача, що порадив керівництву англійського клубу звернути увагу на Михайлова. Одразу ж в Києві був підписаний контракт на три роки, проте в подальшому виникли труднощі з отриманням трудової візи через те, що Михайлов не відіграв потрібної кількості матчів за національну збірну, чого потребували умови положення, що діяло в Британії. Незважаючи на всі спроби «Іпсвича» врегулювати ситуацію, перехід так і не відбувся.
Однак закордоном голкіперу пограти все ж довелося, коли він відгукнувся на пропозицію Олега Блохіна пограти у Греції. Провівши декілька контрольних матчів у складі «Олімпіакосу», Михайло підписав контракт з іншим грецьким клубом, яким став «Аполлон» (Афіни). За словами самого голкіпера — це були ледве не найкращі його роки з професійної точки зору, проте травма завадила виконати умови контракту до кінця і грати на високому рівні й далі. Не ризикнувши робити операцію та чекати довгий реабілітаційний період, 33-річний воротар вирішив закінчити кар'єру гравця.
Тренерська кар'єра ред.
Повернувшись до Києва, Михайлов звернувся до Ошенкова, що був тоді віцепрезидентом «Динамо», з інноваційною пропозицією. На той час у командах пострадянського простору не прийнято було мати окремого тренера, який працював би виключно з воротарями, і ініціативу Михайлова сприйняли дещо з насторогою, довіривши йому спочатку роботу з юними воротарями. Проте вже влітку 1993 року усі питання щодо слушності введення нової посади були зняті і колишній голкіпер київського клубу став його повноправним тренером.
На посаді тренера голкіперів «Динамо» Михайлов працював безперервно до 2006 року, після чого посів аналогічну посаду у збірній команді України, здавши пост у клубі Сергію Краковському. Проте у 2009 році Михайлов відгукнувся на пропозицію президента «Динамо» Ігоря Суркіса повернутися до роботи в київській команді, де він тренував голкіперів понад 10 років, ставши у складі команди неодноразовим чемпіоном країни та володарем національного кубка. 20 липня 2020 року після поразки від «Колоса» (0:2) в заключному турі чемпіонату України був звільнений разом з усім тренерським штабом. Втім вже 30 липня 2020 року Михайлов увійшов до тренерського штабу нового головного тренера Мірчі Луческу, продовживши роботу тренеров воротарів.
Співаючий голкіпер ред.
Більшість уболівальників знають Михайла Михайлова лише як футбольного воротаря, однак якось у передачі «Футбольний огляд» він постав у ролі естрадного виконавця: був показаний кліп його пісні «Вчора».
У 1989 році, коли у Києві проходив прощальний матч Олега Блохіна, Михайлов написав та виконав пісню, присвячену цій події.
Багато хто, напевно, чув пісню «Рудий соняшник», автором та виконавцем котрої також є Михайло Леонідович Михайлов.
Сім'я ред.
Син Михайла Михайлова Андрій пішов батьківською стежиною і також став футбольним голкіпером. Протягом певного часу виступав за резервні команди «Динамо» (Київ).
Досягнення ред.
- Володар Кубка Володарів Кубків (1986)
- Дворазовий чемпіон СРСР (1981, 1985)
- Володар Кубка СРСР (1985)
- В списку 33-х найкращих футболістів сезону в СРСР — 2 місце у 1985 році.
Державні нагороди ред.
- Орден «За заслуги» II ступеня. (13 травня 2016) — за вагомі особисті заслуги у розвитку і популяризації вітчизняного футболу, піднесення міжнародного спортивного престижу України та з нагоди 30-річчя перемоги у фінальному матчі Кубка володарів кубків УЄФА, здобутої під керівництвом головного тренера футбольного клубу «„Динамо“ Київ», Героя України Лобановського Валерія Васильовича
- Орден «За заслуги» III ступеня. (2004) — за вагомий особистий внесок у розвиток та популяризацію вітчизняного футболу, підготовку молодих футболістів, піднесення міжнародного спортивного престижу України та з нагоди 110-річчя українського футболу
Примітки ред.
- Из книги Алексея Бабешко и Андрея Бабешко: «Шахтёру» — 70 лет. Кто есть кто. Футболисты «Шахтёра» 1936—2005
- . Архів оригіналу за 12 лютого 2012. Процитовано 24 серпня 2011.
- Михайлов повертається в «Динамо»[недоступне посилання з липня 2019]
- . Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.
- . Архів оригіналу за 30 липня 2020. Процитовано 30 липня 2020.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 24 серпня 2011.
- . Архів оригіналу за 1 липня 2010. Процитовано 24 серпня 2011.
- . Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 23 квітня 2022.
- . Архів оригіналу за 29 липня 2013. Процитовано 24 серпня 2011.
- Указ Президента України від 13 травня 2016 року № 210/2016 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів команди товариства «Футбольний клуб „Динамо“ Київ»»
- Ви завжди будете взірцем того, як треба перемагати — Президент зустрівся зі складом команди «Динамо» Київ 1986 року [ 15 травня 2016 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 14 травня 2016 р.
Посилання ред.
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
- Михайло Михайлов на сайті transfermarkt.com (англ.)
- М. Михайлов: Я щасливий, що працюю в «Динамо» [ 23 вересня 2015 у Wayback Machine.] (рос.), 03.10.2005
- М. Михайлов: Воротарські лінії «Динамо» та «Шахтаря» рівні [ 26 квітня 2009 у Wayback Machine.] (рос.), 25.04.2009
- М. Михайлов: В середині 80-х ми один за одного стояли горою [ 14 серпня 2010 у Wayback Machine.] (рос.), 08.07.2009
- М. Михайлов: Моє повернення в «Динамо»? Тут все просто [ 13 квітня 2010 у Wayback Machine.] (рос.), 23.12.2009
- М. Михайлов: Запросити Коваля хотів Газзаєв [ 30 липня 2010 у Wayback Machine.] (рос.), 26.07.2010
- М. Михайлов: Бережіть коллег! [ 26 березня 2011 у Wayback Machine.] (рос.), 23.03.2011