Ме́тод Лебла́на — метод промислового виробництва соди (карбонату натрію Na2CO3), розроблений французьким хіміком Ніколя Лебланом у 1791 році. Метод Леблана став першим з доступних способів отримання соди у великих масштабах: на першому заводі, відкритому в Сен-Дені, щодня її синтезувалося близько 300 кг.
За цим способом проводили взаємодію хлориду натрію (кам'яної солі) із сульфатною кислотою, де утворювалися сульфат натрію і газуватий хлороводень:
Сульфат спікали із вугіллям та вапняком, в результаті чого отримували суміш солей:
Оскільки сульфід кальцію є малорозчинним, з нього вилуговували соду, а отриманий розчин упарювали до випадіння кристалів карбонату або його моногідрату. Однак отриманий в такий спосіб продукт мав досить низьку чистоту. Іншими недоліками процесу були високе споживання палива і значна кількість побічних продуктів, котрі спричинювали забруднення довкілля.
Із розробкою в 1861 році бельгійським хіміком Ернестом Сольве його методу синтезу соди з аміаку, метод Леблана став поступово втрачати своє значення. Його промислове застосування припинилося у 1923 році.
Джерела Редагувати
- Rauh, F. Alkali and Chlorine Products. Sodium Carbonate // Kirk-Othmer Encyclopedia of Chemical Technology. — 4th. — New York : John Wiley & Sons, 2004. — Vol. 1. — ISBN 978-0-471-48517-9. — DOI: (англ.)
- Thieme, C. Sodium Carbonates // Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry. — 6th. — Weinheim : Wiley-VCH, 2005. — P. 1. — DOI: (англ.)
- Гончаров А. І., Середа І. П. Хімічна технологія. — К. : Вища школа, 1980. — Т. 2. — С. 26.