Меняльщіков Саїд Джиганович Саїд Джиганович Меняльщіков 22 квітня 1936 Татарська Пішля Рузаєвський район Мордовська АРСР

Саїд Джиганович Меняльщіков (22 квітня 1936, Татарська Пішля, Рузаєвський район, Мордовська АРСР, СРСР — 21 вересня 2000, Москва, Росія) — художник, художник-постановник ігрового кіно; лауреат Державної премії СРСР (1981).

Меняльщіков Саїд Джиганович
Народився	22 квітня 1936(1936-04-22) Рузаєвський район, Мордовська АРСР, Середньоволзький край^d, РСФРР, СРСР
Помер	21 вересня 2000(2000-09-21) (64 роки) Москва, Росія
Країна	СРСР Росія
Діяльність	художник
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Нагороди
IMDb	ID 0579919

Біографія Редагувати

Народився 22 квітня 1936 року в селі Татарська Пішля Рузаєвського району Мордовської АРСР.

Жив в Ногінську Московської області на Робочій вулиці. Навчався в міській школі № 14.

У 1956 році закінчив театрально-декораційне відділення Московського обласного художнього училища імені 1905 року (нині Московське державне академічне художнє училище пам'яті 1905 року), майстерня професора Віктора Шестакова; в 1962 році закінчив художній факультет ВДІКї (нині Всеросійський державний інститут кінематографії імені С. А. Герасимова), викладачі Борис Дубровський і Юрій Піменов.

З 1962 року працював художником-постановником кіностудії «Мосфільм».

Помер 21 вересня 2000 року в Москві.

Творчість Редагувати

Художник-постановник фільмів:

1965—1967 роки — «Війна і мир»
1967 рік — «Софія Перовська»
1969 рік — «Ватерлоо»
1970 рік — «Повернення Святого Луки»
1971 рік — «Пропажа свідка»
1971 рік — «Якщо ти чоловік. . .»
1972 рік — «Розповідь про один день» (короткометражний)
1973 рік — «Людина в штатському»
1975 року — «Алмази для Марії»
1976 року — «Розвага для старичків»
1978 року — «На новому місці»
1979 рік — «Москва сльозам не вірить»
1980 рік — «Вершник на золотому коні»

1981 року — «Полин — трава гірка»
1982 рік — «Балада про доблесного лицаря Айвенго»
1983 рік — «Молодість», випуск 5-й (кіноальманах)
1984 року — «Спадщина»
1984 року — «Клініка» (кіноальманах)
1985 рік — «Заповіт»
1988 рік — «Шураві»
1989 рік — «Леді Макбет Мценського повіту»
1989 рік — «Без надії сподіваюсь»
1989 рік — «Убити дракона»- кінофільм-притча Марка Захарова
1990 рік — «А в Росії знову окаянні дні»
1991 рік — «Маестро з ниточкою»
1992 рік — «Офіціант з золотим підносом»

Нагороди Редагувати

Державна премія СРСР 1981, за фільм "Москва сльозам не вірить"

Примітки Редагувати

. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 25 квітня 2020.
. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 25 квітня 2020.

Посилання Редагувати

Меняльщіков Саїд Джиганович [ 26 лютого 2020 у Wayback Machine.]

[1] . Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 25 квітня 2020.

[2] . Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 25 квітня 2020.