Ма Рейні: Мати блюзу

«Ма Рейні: Мати блюзу» (англ. Ma Rainey's Black Bottom) — американський драматичний фільм-біографія 2020 року режисера Джорджа С. Вольфа за сценарієм Рубена Сантьяго-Хадсона за однойменною п'єсою Огаста Вілсона про відому співачку блюзу Ма Рейні та розвиток звукозапису в Чикаго 1920-х років. У головних ролях: Віола Девіс та Чедвік Боузман (остання роль).

Ма Рейні: Мати блюзу
Ma Rainey's Black Bottom
Жанр	драма
Режисер	George C. Wolfe^d
Продюсер	Дензел Вашингтон і Тодд Блек^d
Сценарист	Огаст Вілсон^[en] Рубен Сантьяго-Хадсон
На основі	Ma Rainey's Black Bottom^d
У головних ролях	Чедвік Боузман, Віола Девіс, Glynn Turman^d, Колман Домінго, Michael Potts^d, Jonny Coyne^d, Taylour Paige^d, Jeremy Shamos^d, Джошуа Гарто, Maxayn Lewis^d і Dusan Brown^d
Оператор	Тобіас Е. Шлісслер^[en]
Композитор	Бренфорд Марсаліс
Кінокомпанія	Escape Artists^d
Дистриб'ютор	Netflix
Тривалість	94 хв.
Мова	англійська
Країна	США
Рік	2020
Дата виходу	25 листопада 2020 (United States)
Кошторис	$20–22.5 млн.
IMDb	ID 10514222

Фільм отримав п'ять номінацій на премію «Оскар» у березні 2021 року, включаючи найкращу жіночу роль Віоли Девіс та найкращу чоловічу роль Боузмана.

Сюжет

Напруга і температура підвищуються під час денного запису в студії Paramount в Чикаго 2 липня 1927 року. Доводиться перезаписувати декілька разів пісню «Ma Rainey's Black Bottom», що викликає розчарування групи. Наприкінці сеансу видатна виконавиця, легендарна «Мати блюзу» Ма Рейні (Віола Девіс) вступає в суперечку зі своїм білим менеджером і продюсером за свої права. Ма скаржиться, що її білі менеджери не піклуються про неї як про людину, частково через її расу. Поки музиканти чекають у задушливій і тісній репетиційній кімнаті студії, амбітний трубач Ліві Грін (Чедвік Боузман) намовляє своїх колег-музикантів до конфлікту з керівництвом. Він сам вже давно впадає за дівчиною Ма і сповнений рішучості заявити про свої права в музичній індустрії. Нарешті, групі вдається пройти повний запис. Вже після цього стало зрозуміло, що через несправності обладнання їх виступ не було зафіксовано. Група звинувачує Ліві, який, на їх думку, спіткнувся об дріт, дивлячись на Девіс. Розгортається суперечка. Група нарешті закінчує запис, але незабаром Ма звільняє Ліві, вважаючи, що його амбіції завдають шкоди групі. Потім Ліві зустрічається зі Стурдивантом щодо його оригінальних пісень, але виявляє, що він буде купувати його пісні, вважаючи, що вони не підходять для чорношкірого співака. У Ліві починається психічний зрив, і згодом вбиває ножем Толедо. Кожному з учасників конфлікту важко зрозуміти тонку грань між правдою та брехнею. Але всі вони розуміють, що їх заява назавжди змінить хід їх життів. Прагнення Ліві створити свою власну групу також змушує його шукати менеджерів та продюсерів, вимагаючи від нього пережити попередні травми.

У ролях

• Віола Девіс — Ма Рейні
• Чедвік Боузман — Ліві Грін, трубач в оркестрі Ма
• Колман Домінго — Кетл
• Глінн Термен — Толедо
• Майкл Поттс — Слоу
• Джеремі Шамос — Ірвін, менеджер Ма
• Тейлор Пейдж — Дассі Мей
• Джонні Койн — Мел Стердівант
• Душан Браун — Сильвестр
• Джошуа Гарто — поліцейський

Фільмування

Спочатку проєкт було анонсовано разом з «Парканами» Дензела Вашингтона в 2013 році в рамках його угоди з HBO на 10 картин. Врешті решт адаптація перейшла до Netflix, і актори приєдналися до неї в липні 2019 року, а зйомки почалися того ж місяця в Піттсбурзі. Чедвік Боузман, що виконує одну з головних ролей у фільмі, помер під час постпродукції в серпні 2020 року, в результаті чого «Ма Рейні» стала його останньою роботою.

Реліз

Фільм потрапив до обмеженого кінопрокату 25 листопада 2020 року через COVID-19, а потім почав транслюватися на Netflix 18 грудня. Фільм отримав визнання критиків, які високо оцінили виступи Девіс та Боузмана, а також костюми та дизайн постановки.

Примітки

1. Ma Rainey's Black Bottom. Netflix. оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 31 жовтня 2020. 
2. Moreau, Jordan (30 жовтня 2020). 'Mank' First Reactions: David Fincher Is a 'Technical Genius' With 'Exquisitely Crafted' Film. Variety. оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 2 листопада 2020. 
3. Lang, Brent; Tangcay, Jazz (26 січня 2021). 'Minari,' 'Never Rarely Sometimes Always' Top 2021 Independent Spirit Award Nominations. Variety. оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 26 січня 2021. 
4. . Укрінформ. 15 березня 2021. Архів оригіналу за 16 березня 2021. Процитовано 2 квітня 2021. 
5. Lisa Respers France. . CNN. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 15 березня 2021. 
6. Lee, Benjamin (18 жовтня 2020). . The Guardian. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 24 жовтня 2020. 
7. Warmann, Amon (20 листопада 2020). . Empire (англ.). Архів оригіналу за 21 листопада 2020. Процитовано 22 листопада 2020. 
8. . 24 Кіно (ua). 9 грудня 2020. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 2 квітня 2021. 
9. . the Guardian (англ.). 19 жовтня 2020. Архів оригіналу за 14 березня 2021. Процитовано 14 лютого 2021. 
10. . Rotten Tomatoes. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 18 грудня 2020. 
11. . Metacritic. Архів оригіналу за 11 грудня 2020. Процитовано 18 грудня 2020. 
12. Chang, Justin (20 листопада 2020). . Los Angeles Times. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 20 листопада 2020. 
13. Kohn, Eric (20 листопада 2020). . IndieWire. Архів оригіналу за 20 листопада 2020. Процитовано 20 листопада 2020. 

Посилання

• Офіційний сайт