Махновець Віталій Іванович Віта лій Іва нович Махно вець нар 7 квітня 1981 м Луцьк Волинська область Українська РСР СРСР

Закінчив 9 класів луцької ЗОШ № 17, вчителі радили йому продовжити навчання і вступати до вищого навчального закладу, але він пішов у профтехучилище, — хотів швидше здобути професію та допомагати матері матеріально. Батько залишив сім'ю, коли Віталію було 13 років. З відзнакою закінчив луцьке ВПТУ № 6 за спеціальністю «телерадіомайстер». В армії служив за спеціальністю. Працював електриком на підприємстві «Луцьксантехмонтаж-536». Готувався до весілля — мало бути у червні, придбав обручки.

З початком часткової мобілізації 8 квітня 2014 року Віталію прийшла повістка з військкомату. Після навчань на полігоні його підрозділ відправили на Схід.

Солдат, гранатометник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади, м. Володимир-Волинський.

Разом із підрозділом у травні 2014 року ніс службу на блокпосту № 10 поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Уранці між 4 та 6 годинами 22 травня 2014 року блокпост був атакований проросійськими сепаратистами «ДНР», які під'їхали на інкасаторських машинах, та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів, РПГ, ПЗРК. В результаті обстрілу здетонував боєкомплект однієї із бойових машин, що призвело до збільшення людських втрат внаслідок вибуху. У цьому бою загинули 16 бійців 51-ї бригади. Віталій Махновець помер в лікарні Донецька від поранень, несумісних з життям. Ще один боєць помер від поранень в госпіталі 14 жовтня.

27 травня на центральній алеї міського цвинтаря Луцька в селі Гаразджа поховали трьох загиблих під Волновахою лучан — Віталія Махновця, Дмитра Йовзика та Володимира Прокопчука.

Без Віталія лишились мама Марія Юріївна, сестра Ольга та наречена.

Батько Віталія і Ольги своїми дітьми не цікавився, але коли дізнався, що держава виплатить родині загиблого одноразову грошову допомогу, заявив про свої права на половину через суд.

Нагороди та вшанування Редагувати

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (27.06.2015, посмертно).

За жертовну любов до своєї Вітчизни, відданість, доблесть і звитягу, нагороджений відзнакою 51-ї ОМБр «За мужність та відвагу» (посмертно).

20 листопада 2015 року в місті Луцьк на фасаді будівлі загальноосвітньої школи № 17 (вулиця Щусєва, 7) встановлено меморіальну дошку на честь випускника Віталія Махновця.

17 грудня 2015 року в місті Луцьк на будинку, в якому мешкав Віталій Махновець, по вулиці Сагайдачного, 20, встановлено меморіальну дошку.

Примітки Редагувати

"Чорний четвер" української армії: під Волновахою загинули 16 військових. 112.ua. 22 травня 2014. Процитовано 7 червня 2014. ^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
. Корреспондент.net. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 30 травня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
. 112.ua. 23 травня 2014. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 7 червня 2014.
. Архів оригіналу за 7 травня 2017. Процитовано 20 червня 2017.
«я народив Героя, тож вимагаю половину компенсації за його загибель» // «Волинь», 18 листопада 2014^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела Редагувати

Махновець Віталій Іванович [ 4 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
Український Меморіал [ 20 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Український меморіал.
«Взяв автомат, а він не стріляє… Як з такою зброєю воювати» // «Волинь», 27 травня 2014.
Його серце б'ється в небесах^{[недоступне посилання з липня 2019]} // «Волинь», 1 липня 2014.

[1] "Чорний четвер" української армії: під Волновахою загинули 16 військових. 112.ua. 22 травня 2014. Процитовано 7 червня 2014. ^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

[2] . Корреспондент.net. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 30 травня 2014. Процитовано 2 червня 2014.

[3] . 112.ua. 23 травня 2014. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 7 червня 2014.

[4] . Архів оригіналу за 7 травня 2017. Процитовано 20 червня 2017.

[5] «я народив Героя, тож вимагаю половину компенсації за його загибель» // «Волинь», 18 листопада 2014^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[6] Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»