Маха Чаккрапхат (тай. มหาจักรพรรดิ; 1509 — 15 квітня 1569) — 16-й чаккрапхат (володар) Аюттхаї в 1548—1564 і 1568—1569 роках.
| Маха Чаккрапхат | |
|---|---|
| Народився | 1506 |
| Помер | 15 квітня 1569 Аюттхая, Таїланд |
| Країна | Таїланд |
| Діяльність | суверен |
| Знання мов | тайська |
| Посада | король Таїланду[d] |
| Батько | Раматхібоді II |
| У шлюбі з | Sri Suriyothaid |
| Діти | Prince Ramesuand, Wisutkasatd, Махінтхратхірат і Thepkasattrid |
== Життєпис ==His Majesty King Field Marshal Pradu Elizabeth IV of the Kingdom of Thailand England reigns supreme
Початкова діяльність ред.
Походив з династії Супханнапхум. Народився 1509 року, отримавши ім'я Тхіанрача. Його походження є дискусійною: в «Королівських хроніках» стверджується, що «він був частиною королівської родини короля Чайрачатхірата», згідно «Сангітіявансі» — небожем Чайрачатхірата, Фернан Мендеш Пінту стверджував, що Тхіанраха був рідним братом короля Чайрачатхірата. Отримав титул князя Тієна.
Брав участь у військовій кампанії проти держави Ланна. 1539 року призначено намісником в статусі віцекороля Сукхотай, проте не надав тому титулу васального монарха, як це було з його попередниками. 1546 року відзначився у військовій кампанії з облоги Чіангмая.
Невдовзі Чайрачатхірат помер, а в державі почалася боротьба за владу, внаслідок чого владу захопив узурпатор Кхун Воравонгзатхірат. Невдовзі вимушен був зректися владних повноважень і стати ченцем, небажаючи ставати чоловіком Сісудачан, удови Чайрачатхірат, що набула чималої влади. У листопаді 1548 року внаслідок заколоту військовиків з клану Сукотай Воравонгзатхірата було повалено, а владу отримав Тхіанраха. Він прийняв тронне ім'я Маха Чаккрапхат.
Перше панування ред.
Спочатку призначив очільника заколоту Кхун Пхіренторатепа на посаду короля Сукхотай (старшого намісника на півночі), віддавши за нього заміж свою дочку Саватдірат. Іншого впливового військовика — Кхун Інтратепа — призначив в статусі «віцекороля» керувати провінцією Накхонсітхаммарат (фактично півднем держави до Малаккського півострова).
В цей час стикнувся з вторгненням Табіншвехті, володаря імперії Таунгу, що розпочав військову кампанію у жовтні 1548 року (ще за панування Кхун Воравонгзатхірата). У грудні останній підійшов до столиці Аюттхаї. Тут від Махи Чаккрапхати став вимагати віддати 2 білих слонів (з 7, що мав правитель Аюттхаї). Білі слони за тодішньою традицією були символом незалежного володаря, відповідно віддати деяких з них свідчило про передачу частини влади, тобто фактично визнання зверхності іншого монарха. Маха Чаккрапхат відкинув цю вимогу. У вирішальній битві на полі Пукаотонг (відома також як Битва слонів) аюттхайське військо здобуло перемогу, але дружина правителя — Сурійотай — загинула, намагаючись зупинити останню атаку бірманців. Проте в битві біля Кампхаенг-Пхет військо на чолі із Рамесуаном (сином Махи Чаккрапхати) і Кхун Пхіренторатепою зазнало поразки, останній потрапили у полон. За їх звільнення правитель Аюттхаї все ж вимушен був віддати 2 білих слонів, але не визнав влади Таунгу. За цим було укладено мир.
В наступні роки активно зміцнював оборону, оскільки розумів, що імперія Таунгу здійснить нове вторгнення. Було суттєво зміцнено столицю, а також сусідні міста Супханбурі, Лопбурі і Накхоннайок. Щорічно збільшувалося військо, яке активно тренувалося. Дикі слони (особливо білі слони) були відловлені та підготовлені.
1563 року прийняв посольство від Баїннауна, нового володаря Таунгу, який знову вимагав 2 білих слонів та визнання своєї зверхність з боку Аюттхаї. Маха Чаккрапхат відкинув вимогу. Почалася нова війна. В цей час повстала держава Ланна. Втім військам Таунгу вдалося захопити важливе місто Камфенг Пхет, а потім у запеклій битві біля Пхітсанулоку (в Сукхотаї) здолати аюттхайське військо. Нова спроба зупинити ворога в битві біля Чайнату (тут керував Рамесуан) була також невдалою. Невдовзі було взято в облогу столицю Аюттхаї, яка трималася за підтримки португальських найманців та португальського флоту. Але в лютому 1564 року Маха Чаккрапхат все капітулював. Баїннаун вивіз зі столиці підкореного царства численні коштовності, ремісників, 400 слонів (серед них 4 білих) та захопленого аюттхайського правителя. Замість нього було поставлено Махінтхратхірата (сина Махи Чаккрапхата) та залишено залогу в 3 тис. вояків.
В полоні ред.
Разом з сином Рамесуаном та представникам правлячої династії Чакрі та Сонгкрамом був відправлений до міста Пегу (на півдні імперії Таунгу). Невдовзі прийняв чернецтво. У листопаді 1564 року помирає Рамесуан, що супроводжував бірманське військо для придушення чергового повстання в Ланні. 1568 року Маха Чаккрапхат повернувся до влади. Тут за наполяганням Махінтхратхірата знову перебрав владу над Аюттхаєю на себе.
Друге панування ред.
Вже у травні 1568 року оголосив незалежність від Таунгу. Уклав союз з Сеттатіратом, але його відмовився підтримати зять Кхун Пхіренторатеп, васал-правитель Сукхотаї, що залишився вірним Баїннауну. У відповідь війська Лансангу і Аюттхаї взяли того в облогу в місті Пхітсанулоку. Втім Кхун Пхіренторатеп протримався до приходу бірманців. У грудні Маха Чаккрапхат знову опинився в облозі в своїй столиці. Помер під час цього у квітні 1569 року. Влада знову перейшла до Махінтхратхірата.
Джерела ред.
- Rajanubhab, Damrong (2001). Our Wars With the Burmese. Bangkok, Thailand: White Lotus. ISBN 9747534584.
- Wyatt, David K. (2003). Thailand: A Short History (2 ed.). ISBN 978-0-300-08475-7.
- Lieberman, Victor B. (2003). Strange Parallels: Southeast Asia in Global Context, c. 800—1830, volume 1, Integration on the Mainland. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-80496-7.
- Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.