Марк Лівій Друз Молодший (лат. Marcus Livius Drusus Minor; 124 до н. е. —91 до н. е.) — політичний діяч Римської республіки.
| Марк Лівій Друз Молодший | |
|---|---|
| лат. Marcus Livius Drusus | |
| Народився | 124 до н. е. Стародавній Рим |
| Помер | 91 до н. е. Рим, Римська республіка ·вбито |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | політик |
| Знання мов | латина |
| Суспільний стан | шляхтич[d] |
| Посада | народний трибун |
| Рід | Лівії |
| Батько | Марк Лівій Друз |
| Мати | Корнелія |
| Брати, сестри | Лівія Друза і Мамерк Емілій Лепід Лівіан |
| У шлюбі з | Сервілія |
| Діти | Марк Лівій Друз Клавдіан |
|
Життєпис Редагувати
Походив з впливого роду Лівіїв. Син Марка Лівія Друза, консула 112 року до н. е.
У 100 році до н. е. був військовим трибуном. Того ж року брав участь у придушенні руху Аппулея Сатурнін. У 98 році до н. е. займав посаду децемвіра по вирішенню тяжб. У 96 році до н. е. обіймав посаду квестора в Азії, де відмовився користуватися відзнаками.
Влаштував чудові ігри в пам'ять про батька. У 91 році до н. е. увійшов до колегії понтифіків. Того ж року обраний народним трибуном. Під час своєї каденції запропонував велику, але компромісну програму реформ, що враховувала інтереси різних верств населення: розподіл землі і хлібні роздачі; входження до сенату 300 вершників; повернення постійних судових комісій сенаторам і встановлення відповідальності суддів за хабарництво; закон щодо монетного карбування, що передбачав додавання в срібну монету восьмий частини бронзи. Увійшов до складу комісії квінкемвірів з розподілу землі. Законопроєкти були прийняті всупереч ауспіцій і закону Цецилія-Дідія і згодом визнані недійсними. Мав намір надати римське громадянство італійським союзникам і взяв з них клятву вірності, але не зміг здійснити свої плани. Попередив консулів про те, що італіки готують на них замах під час Латинського свята. Незабаром був вбитий за нез'ясованих обставин. Це стало однією з причин Союзницької війни.
Родина Редагувати
Дружина — Сервілія
Діти:
- Марк Лівій Друз Клавдіан, названий син.
Джерела Редагувати
- Lukas Thommen: Das Volkstribunat der späten römischen Republik (= Historia. Einzelschriften 59). Steiner, Stuttgart 1989, ISBN 3-515-05187-2 (нім.)
- ↑ Digital Prosopography of the Roman Republic
- Любкер Ф. Livii // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 775–777.