Макс Брух Макс Крістіан Фрідріх Брух нім Max Christian Friedrich Bruch зазвичай в літературі просто 6 січня 1838 2 жовтн

Макс Крістіан Фрідріх Брух (нім. Max Christian Friedrich Bruch, зазвичай в літературі — просто Макс Брух; 6 січня 1838 — 2 жовтня 1920) — німецький композитор і диригент.

Макс Брух
Max Bruch
Зображення
Max Christian Friedrich Bruch
Основна інформація
Дата народження	6 січня 1838(1838-01-06)
Місце народження	Кельн, Німеччина
Дата смерті	2 жовтня 1920(1920-10-02) (82 роки)
Місце смерті	Фріденау, Берлін, Німеччина
Поховання	Старий цвинтар Святого Матвія^d
Громадянство	Німеччина
Професії	композитор, диригент, педагог
Освіта	Боннський університет
Вчителі	Карл Райнеке і Фердинанд Гіллер
Відомі учні	Sara Wennerberg-Reuter^d, Clara Mathilda Faisst^d, Elisabeth Kuyper^d, Отторіно Респіґі, Оскар Штраус^d, Fartein Valen^d, Ральф Воан-Вільямс і Ямада Косаку
Інструменти	скрипка
Жанри	опера і симфонія
Нагороди	почесний доктор Гумбольдського університету в Берліні^d (1918)
Файли у Вікісховищі

Пам'ятна табличка на будинку композитора в Фриденау, Albestraße 3

Біографія Редагувати

Народився у Кельні, син співачки Вільгельміни Брух. Вчився у Фердинанда Гіллера (1853–1857), потім у Лейпцигу в Карла Райнеке. У 1862–1864 роках працював у Мангаймі, де написав оперу «Лорелея» (1863). Перший успіх принесла Брухові друга редакція кантати «Фрітьйоф» (1864). У 1865–1867 роках займав посаду музичного директора в Кобленці, в 1867–1870 роках керував придворним оркестром Зондерсгаузена, потім працював у Берліні та Бонні. У 1880–1883 роках очолював оркестр Королівського філармонійного товариства Ліверпуля^[en] — один з провідних музичних колективів Великої Британії; надалі ще раз повернувся до Великої Британії як диригент, очоливши (1898–1900) Національний оркестр Шотландії.

У 1890–1910 рр. викладав у Берлінській вищій школі музики, де його учнями були, зокрема, Отторіно Респіґі, Оскар Штраус і Ральф Воан-Вільямс.

За життя Бруха певною популярністю відзначались його масштабні хорові твори — «Одіссей» (1872) і «Вогняний хрест» (нім. Das Feuerkreuz; 1899). З часом, однак, у фокусі уваги виконавців та аудиторії залишилися, головним чином, симфонічні твори Бруха: його скрипкові концерти (особливо перший — Op. 26, 1868, — що входить до стандартного скрипкового репертуару), «Шотландська фантазія» для скрипки з оркестром (Op. 46, 1880), п'єса «Kol Nidrei» для віолончелі з оркестром (Op. 57, 1881) на тему єврейських літургійних мелодій.

Див. також Редагувати

5004 Брух — астероїд, названий на честь композитора.

Література Редагувати

D. Kämper. Max-Bruch-Studien. Zum 50. Todestag des Komponisten. Köln 1970. Beiträge zur rheinischen Musikgeschichte 87.
Karl Gustav Fellerer. Max Bruch 1838–1920. Beiträge zur Rheinischen Musikgeschichte Heft 103. Köln 1974.
Christopher Fifield. Max Bruch, His Life and Works. London 1988. Ergänzte Neuauflage 2005, ISBN 1-84383-136-8.
Christopher Fifield. Max Bruch, Biographie eines Komponisten. Aus d. Engl. von Renate Maria Wendel. Zürich 1990, ISBN 3-7263-6616-4.
Matthias Falke. Die Symphonie zwischen Schumann und Brahms. Studien zu Max Bruch und Robert Volkmann. Berlin 2006. ISBN 978-3-936637-09-0.

Посилання Редагувати

Вільні ноти авторства Макс Брух на сайті International Music Score Library Project (IMSLP) (англ.)
(англ.)

Це незавершена стаття про композитора.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.